Дід Туман

Дід Туман
Раненько встав
І до нас
Прийшов на став.
Отакенний взяв мішок
І сховав туди
Лужок.
Далі — сосни і ялини,
Всі дороги і стежини,
І ставочок із водою,
І козу із бородою.
Навіть сонце упіймав
І собі в мішок поклав.
А наверх
Поклав пшеницю
І пшеничну паляницю.
Та пшениця всіх лоскоче,
Бо сидіть в мішку
Не хоче!
Лоскітливо стало,
Смішно.
Сонце скочило
На ніжки
І втекло з мішка на небо.
А за сонцем —
Луг і верби,
Всі дороги і стежини,
І ставочок із водою,
І коза із бородою.
Глянув дід на свій мішок
А мішок той —
За лужком
Утікать хотів
Бігом!
Дід Туман сказав:
— Так ти
Хочеш з ними утекти?
Ох же, шибенику,
Ні!
І не писнеш тут мені! –
Швидко він мішка згорнув
І собі в кишеню впхнув.
…Тільки радо Насточка
Плеще у долоні:
— Он який чудовий день
Видався сьогодні!