TOU

Дівчинка з квітучим волоссям

Казки Ельзи Бесков

Тепер щодня в лісі було свято для маленької пастушки. Свіжий квітковий аромат струменів над нею, куди б вона не йшла, метелики та бджоли дзижчали навколо неї, і радість постійно переповнювала душу дівчинки. Коровам передавалася радість маленької пастушки, і вони ставали такими ж добрими та привітними, як і вона. Навіть Бленда приборкала свій характер і не робила замаху більше на квіти у волоссі у Малін.

Але дівчинка ніколи не з’являлася в селі з непокритою головою.

Першого ж свого вихідного Малін вирушила додому, на крихітну— орендовану ділянку землі, — де жили її батьки та маленькі брати з сестрами. Ну й зраділи ж вони, коли з’явилася Малін, і всі захотіли, щоб вона розповіла, як живеться на службі у господині.

Але тільки ввечері, коли маленькі сестри та брати заснули, Малін зняла з голови хустку і показала батькам своє квітуче волосся. А потім розповіла про маленьку фею.

Батько з матір’ю дуже здивувалися. Але якщо селянин лише посміхнувся, дивлячись на сяюче личко доньки та на її прекрасне квітуче волосся, то дружина його, закривши обличчя руками, заголосила:

— Біда яка! Нашу маленьку доньку зачарували!

— Не турбуйся, матінко! – сказала Малін. — Коли я виходжу на люди, я завжди прикриваю волосся хустиною. Якби ти тільки знала, яка я щаслива, ти б так не сумувала!

– А як це гарно! – підхопив батько. — Якби ти змогла дістати мені насіння цих квіточок, я посадив би його на своєму клаптику землі.

І він повів Малін на город — показати їй нові квіткові клумби, які розбив із південного боку.

Коли Малін поверталася назад до роботи у селянську садибу, батько, провівши її трохи дорогою, сказав:

— Дуже мала ти, щоб служити. Якби не було так скрутно з хлібом, жила б ти вдома і допомагала мені в моєму садочку. Так було б набагато краще.

— Я теж дуже б цього хотіла, — відповіла Малін. — Але не засмучуйтеся, тату, через мене. Мені так добре з моїми коровами у лісі.

Якось теплим сонячним днем ​​прийшла Малін із коровами до лісового струмка, і захотілося їй раптом вимити волосся в струмку — освіжити квіточки. Ставши навколішки, вона занурила волосся у воду, а потім, щоб швидше їх висушити, почала танцювати. Корови пили воду з струмка і тому навіть не помітили, що вона танцює. І все-таки дві пари незнайомих очей здивовано розглядали дівчинку. Це були очі двох хлопчиків, які пішли в ліс розшукувати жеребця, що втік. Один хлопчик був сином господаря садиби, інший — сином конюха.

Син конюха, здивовано скрикнувши, ступив до дівчинки, що танцювала, але вона зникла в чагарнику. Коли ж хлопці схаменулися і пустилися слідом за нею, Малін була вже далеко.

Спочатку хлопчики подумали, що бачать мавку, і коли згодом зустрілася їм пастушка в картатій хустині на голові, вони запитали її, чи не бачила вона мавки.

— Ні, не бачила, — відповіла пастушка.

І хлопці пішли далі.

Коли вони повернулися додому, син конюха розповів про танцюючу мавку з квітучим волоссям. Ця розповідь обійшла всю округу. Проте Сікстен, син господаря садиби, нікому не розповідав про побачене, хоча постійно думав про гарну дівчинку з квітучим волоссям.

Поголос про танцюючу мавку летів все далі й далі, обростаючи, як це часто буває, все новими та новими подробицями.

Під кінець розповідали вже про блискучі зелені очі мавки і про те, як її прикрашений квітами хвіст майорів наввипередки з її довгим волоссям, коли вона танцювала перед хлопчиками, намагаючись заманити їх у глухі дрімучі лісові хащі.

Коли чутки про це дійшли до батьків Малін, вони здогадалися, що йдеться про їхню дочку. Жінка селянина зі сльозами на очах просила Малін, щоб вона, коли пасе корів на далеких лісових галявинах, остерігалася злої чарівниці.

А під кінець історію про мавку почали розповідати й у селянській садибі, де Малін служила у пастушках. Почувши цю історію, господиня не промовила жодного слова, проте підозріло подивилася на пастушку. І коли вони залишилися самі в будинку, вона швидким порухом зірвала хустку з голови Малін.

Побачивши квіти у волоссі пастушки, господиня страшенно розлютилася.

— Накличеш ти лихо на всю садибу своїм чаклунством, — прошипіла вона. — Бережись, бо тебе спалять, як відьму!

— Я нічого не можу вдіяти зі своїм волоссям, — заперечила Малін. — Воно все одно квітне, хочу я цього чи ні!

— Вже збирайся і їди до лісу, знайди цю саму фею, — наказала пастушці стара господиня. — Може, вона звільнить тебе від закляття. І не смій з’являтися мені на очі, поки в волоссі у тебе залишиться хоча б одна квітка!

Робити нічого, пішла Малін у ліс. Шлях був неблизький, а сонце вже сіло за обрій. Маленька пастушка йшла і думала про те, що втративши своє місце, вона втратить і платню. А як вона раділа, приносячи додому, татові і мамі, зароблені гроші. Ні, треба будь-що розшукати фею.

Коли ж нарешті Малін прийшла на лісову галявину, де зустріла фею, над деревами вже сяяв місяць. І в місячному сяйві, немов сріблясто-білий туман, плив і колихався танець ельфів.

Сидячи на порослому моховому горбку, Малін милувалася танком ельфів, таким прекрасним, що дівчинка й думати забула, навіщо сюди прийшла. Але потім, згадавши, почала тихенько наспівувати, як тоді, коли приманювала корів: Білоцвітка, Білоцвітка, пам’ятаєш мене, Білоцвітка мила, прийди, згадай подругу свою! І раптом, звідки не візьмись, із туману виринула маленька біла тінь і попрямувала до Малін.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 23

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Девочка с цветущими волосами“

Эльза Бесков

Сборник – “Сказки скандинавских писателей”

Видаництво: “Лениздат“, 1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: