TOU

Дівчинка з квітучим волоссям

Казки Ельзи Бесков

Коли вони приїхали, Малін якраз щось садила. Скинувши з себе грубий фартух, вона вийшла до панів і вклонилася.

Поки селянин показував господині квіткові грядки, Сікстен здивовано дивився на Малін.

— Які гарні квіти у тебе у волоссі! – сказав він.

Перелякано схопившись за голову, Малін швидко втекла в будинок.

— Дай мені якусь хустку, матінко! – Попросила вона.

– Так, це розумно! – похвалила її мати. — У хустці ти будеш куди охайніше виглядати.

Малін обв’язала волосся хусткою, вийшла з дому і знову взялася до роботи.

А Сікстен усе думав про дівчинку з квітучим волоссям. Де він її бачив?

І раптом він згадав мавку, яка танцювала минулого літа біля струмка в глухому лісі. Це напевно була та сама дівчинка! Він підійшов до Малін, бажаючи поговорити з нею, але вона так низько нахилила голову, що він не міг бачити її обличчя. І що б він не казав, крім «так» і «ні» нічого добитися від неї не зміг.

Нарешті панове зібралися додому, і господиня, прощаючись із батьком Малін, сказала кілька добрих слів про те, які чудові він вирощує квіти.

— Це все заслуга моєї дівчинки, — сказав щасливий селянин. – У неї така легка рука! Варто їй засунути тріску в землю, як відразу виростає квітка. Ну чисте чаклунство, та й годі!

Малін не на жарт злякалася, почувши слова батька. А що, коли пані та її син справді подумають, що я вмію чаклувати, — подумала вона. Адже молодий пан так дивно дивився на неї, та й він бачив її квіточки у волоссі. А раптом він розповість про це своїй матінці! А раптом вони зрозуміють, що то вона, Малін, танцювала тоді біля струмка в лісі! Тоді вважатимуть, що вона і є та сама мавка і, може, проженуть її з своєї землі.

Малін так засмутилася, що навіть заплакала. Але тут, сяючи від радості, з’явився батько та розповів, що господиня обіцяла допомогти йому придбати скло для теплиць. Сльози миттю висохли на очах Малін – вона також зраділа.

А Сікстен не міг забути гарну дівчинку з квітами у волоссі і з цього дня став часто навідуватись до Малін, вигадуючи собі там різні справи, аби тільки побачити її. Але це йому вдавалося дуже рідко, бо Малін, ледве почувши, що він іде, одразу ж ховалась.

Тоді Сікстен умовив матінку взяти дочку селянина на службу до панської садиби. Проте коли пані запропонувала це батькові Малін, він відповів, що без Малін йому не впоратися. Адже всі квіти на ділянці ростуть лише завдяки їй.

“Невже мені не перемовитися з дівчиною хоч слівцем”, – подумав Сікстен. І, зустрівши одного разу на дорозі неподалік подвір’я Малін точильника ножів, він обмінявся з ним одягом і добре заплатив йому за те, що той на хвилинку позичив йому точильний камінь.

Коли він з’явився, Малін разом із молодшими братами та сестрами збирала яблука зі старої яблуні, на подвір’ї біля будинку. Сонце освітлювало квіти в її волоссі, і Сікстен думав, що прекраснішої за цю картину він нічого не бачив.

— Чи не треба вам щось наточити? — спитав він.

— Ні, батько сам точить ножі та ножиці. Але відпочинь трохи і випий склянку молока, — сказала Малін, підійшовши до точильника.

І тоді він тихо прошепотів їй:

– Не бійся мене, Ліно. Не тікай. Адже я не бажаю тобі зла. Дай мені відповідь тільки на одне запитання. Це ти танцювала минулого літа біля струмка в глухому лісі?

— Так, — тремтячи відповіла Малін. — Але я ніяка не мавка. Я танцювала тільки для того, щоб висохло волосся.

– У тебе такі гарні квіточки у волоссі, – сказав Сікстен. – Звідки вони в тебе?

— Хіба ти бачиш мої квіточки? – Запитала Малін. — Адже фея зробила їх невидимками.

– Яка фея? – здивувався Сікстен.

— Я не можу говорити про неї, — сказала Малін. — Якщо я скажу, ти теж подумаєш, що я зачарована.

– Розкажи мені про все, – попросив Сікстен. — Мене не треба боятися.

І Малін розповіла йому про все. А коли вона згадала слова феї про те, що її квіточки залишаться невидимими для всіх, крім одного, Сікстен вигукнув:

— Це, мабуть, йшлося про мене!

– Про тебе? – перепитала Малін.

– Так, тільки я їх бачу, – сказав Сікстен. — І тому ти маєш побратися тільки зі мною. Невже ти цього не розумієш?

Так, Малін це розуміла. Але вона розуміла також і те, що ніколи синові поміщика не одружитися з дочкою простого селянина. І якщо Сікстен повідомить про це зі своїми батьками, вони напевно проженуть селянина і його сім’ю з своєї землі. І тоді кінець усім батьківським радощам. Не буде у них ні квітів, ні нових теплиць, ні оранжереї, про які він мріяв. Тому Малін попросила Сікстена, щоб він зачекав і не говорив про неї з батьками. Сікстен пообіцяв.

Назавтра Малін сказала батькові з матір’ю, що хоче шукати собі нове місце роботи на зиму. Адже на подвір’ї осінь, і роботи в садку не буде. Батьки намагалися вмовити її залишитися. Але все марно. Поклала вона свої сукні в маленький вузлик і вирушила в дорогу. Стояв чудовий осінній день, і дерева блищали золотом. Малін подумала, що їй все одно доведеться пройти через ліс, де вона минулого літа випасала корів. Що, коли їй вдасться ще раз побачити Білоквітку!

Підійшовши до галявини в лісі, вона зупинилась і озирнулася.

— Прощавай, люба Білоквітка. Іду куди очі дивляться.

Зашелестіло тут жовте листя берези, і звідти висунулась головка маленької феї.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 23

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Девочка с цветущими волосами“

Эльза Бесков

Сборник – “Сказки скандинавских писателей”

Видаництво: “Лениздат“, 1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: