Добрий слон

Сергій Козлов

У лютому стояли такі морози, що Їжачок цілими днями палив у печі, а все одно зранку не міг вилізти з постелі — так було в домі холодно.
«Що ж це за кара така? — бурмотів Їжачок, всуваючи лапи у чобітки й злазячи з постелі. — Ще тиждень постоять такі морози — і я залишуся без дров!»
І він подибав до пічки, відсунув заслінку й розпалив вогонь.
Вогонь весело загудів, і Їжачок замислився над тим, що ж воно буде далі.

«У лісі тепер снігу — тьма-тьмуща! — думав він. — І всі тоненькі ялинки замело. А товсту самому не спиляти… — Ото було б добре, якби Ведмедик навідався: у нього й сокира гостра, і пилка є, і спеціальні саночки, щоб дрова возити… Ось якби прийшли вони з Осликом і сказали: “Їжачку, у тебе, певно, дрова закінчилися? Ходімо, напиляємо й наколемо ще!” А я б їх напоїв чаєм, і ми б усі троє пішли в ліс, і тоді б я нізащо не замерз. А тепер… Ведмедик, певно, міцно спить і геть забув про мене…»
І Їжачкові стало так сумно, що він підкинув ще два полінця й, уже ні про що не думаючи, задивився на полум’я.
У печі розгорілося, і тепер у домі було тепло, і Їжачкові вже не вірилося, що дрова можуть закінчитися, й він замерзне. І він непомітно для себе розмріявся…

«Ось, — мріяв Їжачок, — закінчаться в мене дрова, і стане зовсім холодно, і почну я замерзати… І про це довідається Слон у зоопарку. Він прикинеться сплячим, а коли сторожа засне, прибіжить у ліс, знайде мій будиночок, прикладе хобот до димаря й почне тепло дихати. А я скажу: «Спасибі, Слоне. Мені дуже тепло. Піди тепер погрій Ведмедика — у нього, напевно, теж скінчилися дрова… І Слон буде щоночі тікати із зоопарку й дихати в димар мені, Ведмедикові й Осликові — і ми не змерзнемо?..»
А морози все лютували й лютували. І справді, незабаром у Їжачка геть закінчилися дрова. Він востаннє гарно протопив піч, склав на ліжку всі ковдри, а зверху поклав кожушок і чоботи. Тоді заліз під цю гору й почав чекати.
Спочатку йому було жарко, а потім, коли піч охолола, стало холодно. І з кожною годиною ставало все холодніше.

«Скоріше б п-п-прийшов С-с-слон!.. — шепотів Їжачок, згорнувшись калачиком під ковдрами. Він так змерз, що в нього давно вже зуб на зуб не попадав. А Слон усе не приходив… — С-с-слоне! — кликав Їжачок. — Я з-з-замерзаю… П-п-прийди, б-б-будь ласка, Слоне!
Їжачок кликав Слона три дні й дві ночі.
А на третю ніч йому стало так тепло, що він навіть скинув із себе кожушок.
Це в ліс прийшла відлига. А Їжачкові здавалося, що це величезний добрий Слон ходить між сосон і дихає йому в димар.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Большая книга сказок”
Сергій Козлов
Переклад з російської – І. Андрусяка
Видавництво: “Махаон”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: