TOU

Добрий урок

Болгарські народні казки

Колись усі звірі вільно бродили по землі. Людина їх не ганяла, ходили вони на волі й горя не знали.

Зібрався якось один чоловік орати. Поорав півдня та й пустив волів попастися, відпочити трохи, а сам задрімав. Поки він спав, прийшов вовк, з’їв одного вола й, ситий та щасливий, розлігся на лузі. Прокинувся чо­ловік, побачив, що одного вола немає, пішов узяв вовка, запряг і так орав весь день — з волом і вовком. Віл знав свою роботу, ступав рівно, тяг­нучи за собою плуга. А вовк звик безтурботно жити на волі і знай силку­вався вирватися з ярма, сіпався, зупинявся, за що орач бив його. Поорав отак чоловік до вечора, а тоді турнув вовка, аж той звалився безсило на ріллю.

— Бачиш,— сказав орач,— наскільки ти слабший од вола — ти ж і плуга не потягнеш! Ось віл турне тебе рогами, а ти відбіжи трохи та й поклонись йому звіддалік.

І орач розпряг вовка, ударив його два чи три рази й пішов собі.

Відтоді вовки ніколи не чіпають волів. Нападають на коней, овець, ягнят, ослів, але на волів — ніколи! А як побачить де вовк вола, тікає од нього чимдалі — боїться, щоб не довелося орати.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Болгарські народні казки”

Видавництво: “Веселка”

Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: