Донька Ойболитя
Оповідання Володимира Сенцовського
Оленка захворіла, і мама викликала “швидку допомогу”.
Дівчинка дуже боялася лікарів, тому, побачивши жінку в білому халаті, заплакала й сховалася під ковдру.
Жінка сіла скраєчку на ліжко й лагідно спитала:
— Ти знаєш лікаря Ойболитя?
— Знаю. Він добрий і любить дітей.
Так ось,— усміхнулася жінка,— я його донька. Тепер ти боїшся мене?
Оленка виглянула з-під ковдри — і лице її проясніло. Перед нею сиділа молоденька дівчина, гарненька, у білому халаті і косинці, з-під якої вибивалися чорняві кучерики.
— І ти вилікуєш мене? —довірливо спитала дівчинка.
— Обов’язково.
На другий день Оленка підвелася з ліжка. Вибігла на ганок і радісно вигукнула:
— Матусю, глянь: вишенька стоїть у білому халаті!
Джерело:
“Оленка не хоче спати”
Збірка оповідань
Володимир Сенцовський
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1988 р.