TOU

Донька Ойболитя

Оповідання Володимира Сенцовського

Оленка захворіла, і мама викликала “швидку допомогу”.
Дівчинка дуже боялася лікарів, тому, побачивши жінку в білому халаті, заплакала й сховалася під ковдру.
Жінка сіла скраєчку на ліжко й лагідно спитала:
—    Ти знаєш лікаря Ойболитя?
—    Знаю. Він добрий і любить дітей.
Так ось,— усміхнулася жінка,— я його донька. Тепер ти боїшся мене?
Оленка виглянула з-під ковдри — і лице її проясніло. Перед нею сиділа молоденька дівчина, гарненька, у білому халаті і косинці, з-під якої вибивалися чорняві кучерики.
—    І ти вилікуєш мене? —довірливо спитала дівчинка.
—    Обов’язково.
На другий день Оленка підвелася з ліжка. Вибігла на ганок і радісно вигукнула:
—    Матусю, глянь: вишенька стоїть у білому халаті!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Оленка не хоче спати”

Збірка оповідань

Володимир Сенцовський

Видавництво: “Веселка”

Київ, 1988 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: