Допомога Вести своїм весталкам

Весталки користувалися в Римі найбільшою повагою, але за це повинні були дотримуватися дуже суворих правил. І римляни ретельно стежили за їх виконанням. Боячись гніву богів, вони були готові будь-якої миті розслідувати можливі порушення весталками жорстких правил. І часом ті не могли виправдатися нічим, лише за допомогою самої богині Вести.

Якось стара весталка Емілія, яка виконувала посаду начальниці над іншими, довірила турботу про священний вогонь ще недосвідченій молодій жриці, яка не знала всіх тонкощів служіння. І в результаті невміння юної весталки вогонь в жертовнику Вести згас. Те, що сталося, викликало паніку в Римі. Всі боялися, що це сталося через порушення Емілією свого обітниці і на старій весталці лежить якась невідома людям пляма ганьби. Звернулися до верховного понтифіка, щоб той зробив відповідне розслідування. Коли понтифік, інші жерці та інші весталки зібралися в храмі Вести, Емілія заявила, що вона невинна, але не знає, як довести свою невинність. А потім звернулася до Вести і сказала: «Веста, що охороняє місто римлян, якщо вірно те, що я майже тридцять років служби тобі виконувала свої обов’язки благочестиво і чесно, якщо я за цей час зберегла душу чистою і тіло недоторканим, яви себе і прийди мені на допомогу! Не будь байдужа до своєї жриці, не дай їй загинути найнещаснішою зі смертних! Але якщо я вчинила якесь безчестя, то покарай мене, а місто звільни від моєї ганьби!» Відразу після цього Емілія розірвала свій лляний одяг, відірвала від нього довгу пов’язку і кинула її на згасле вогнище. І сталося диво. Як тільки тканина торкнулася давно охололого вугілля, в якому не було й іскри вогню, вугілля відразу ж спалахнуло, і полум’я, пробившись крізь пов’язку, освітило храм. Не було потреби ні в розслідуванні, ні в очищенні, ні в розпалюванні нового вогню. Всі прославили непорочну Емілію та велику богиню Весту.

Був інший випадок. Одного разу один римлянин звинуватив весталку Тукцію і навіть навів свідчення свого звинувачення, що виглядали дуже правдоподібно. Тукція не могла виправдатися. Тоді вона звернулася до Вести, благаючи про допомогу. Потім Тукція попросила верховного понтифіка, який розслідував звинувачення проти неї, щоб він пішов разом із нею. Понтифік погодився. І ось весталка разом із понтифіком у супроводі всього міста вийшла до берега Тибру. В руках у неї було решето. Тукція нахилилася до річки, набрала у решето воду та спокійно понесла його на форум. Коли натовп досяг форуму, виявилося, що з решета не витекло жодної краплі. Усі зрозуміли, що сама Веста виправдала свою жрицю. Тоді кинулися шукати її брехливого обвинувача, але так і не знайшли.