Дорожня пригода

Ця історія сталася з автомобільчиком Бібі. Бібі разом з батьками мешкає у великому автомобільному місті. Він полюбляє гратися надворі: їздити по стадіону, обминати перепони і вчитися правильно входити в поворот. Майже весь день він проводить просто неба. Тато і мама дозволяють Бібі їздити у дворі та на стадіоні, але завжди попереджають:
«У жодному разі не виїжджай на велику дорогу!» Бо для маленького автомобільчика велика дорога дуже небезпечна.
Якось Бібі грався з другом — атомобільчиком Фафа.

— Бі-бі, бі‑бі! Поглянь-но, як я швидко їду! — гукнув Бібі йому.

— А я швидший за тебе, — відповів Фафа і натиснув на газ. — Не наздоженеш мене!

Після швидких перегонів друзі зупинилися відпочити. На дитячому автомайданчику нікого не було, і вони заскучали.

— Може, посигналимо? — запропонував Фафа. — Хто голосніше?

— Уже набридло… — зітхнув Бібі.

— А якщо поїздити заднім ходом?

— Вже каталися, не хочу. Чогось мені нудно…

— І мені теж нудно,— погодився Фафа,— слухай, а якщо…—раптом йому сяйнула ідея. Фафа підрулив ближче до товариша і пошепки, щоб ніхто не почув, сказав: — А якщо ми поїдемо на велику дорогу?

— На велику дорогу? — аж оторопів Бібі. — Але… Нам не можна! Тато казав, що там небезпечно.

— Мій тато теж так каже. Але ми ж обережно. І зовсім ненадовго. Тільки туди й назад. Бо тут так нудно! Давай швидко зганяємо! Ніхто й не дізнається, — наполягав Фафа.

Бібі ще трохи повагався, але таки погодився. Це ж зовсім ненадовго, думав він, і вони будуть дуже обережними й уважними. Зрештою, про це навіть ніхто не дізнається.

Отак друзі і вирушили в небезпечну подорож.
Спершу вони проїхали вуличкою поміж будинками, потім покрутилися біля парку. Прогулянка здавалася не такою вже й страшною, навіть цікавою.

— Поглянь, ми їдемо, і нічого небезпечного немає, — радів Фафа.

Бібі погодився.

— Угу, так цікаво. Фафа, ми тепер як дорослі! — гордо відказав Бібі.

Захоплені друзі проїхали вуличками, аж раптом опинилися на широкій трасі. Вони дуже перелякалися — тут ганяли тільки дорослі машини. На трасі були навіть величезні бетономішалки і громіздкі вантажівки. Їхні мотори голосно ревли і гарчали.
Виявляється, тут справді небезпечно. Автомобільчики одразу вирішили розвернутися і їхати назад, але не знали, як це зробити. Адже друзі потрапили в колону машин і мусили їхати все далі й далі від дому.

— Ой, я вже хочу додому, — перелякано сказав Бібі.
Фафа теж боявся і хотів додому. Автомобільчики так повільно їхали поряд, що гальмували інші автомобілі. Їм усі невдоволено сигналили. Друзям стало дуже лячно.

— Я б-боюся…

— І я т-теж боюся…

Отак, тремтячи, перемовлялися наші друзі. Усі автівки вмикали підфарники, хто лівий, а хто правий. Навіщо вони це робили, малеча не розуміла. Так само автомобільчикам було незрозуміло, чому всі автівки, як за командою, то зупинялися, то знову рушали, одного пропускали вперед, а іншого— ні. Все жахало малюків. Час від часу повз них проносилися
дорослі автівки на шаленій швидкості. А ще на дорозі стояли дивні яскраві пристрої, які спалахували то червоним, то жовтим, то зеленим кольором. Спочатку автомобільчики подумали, що це така гра.

— Це що, якась гра? — припустив Фафа.

— Ні, це не гра! Які можуть бути ігри на дорозі? — суворо відповів величезний трактор.

— Ой, мені не подобається бути дорослим, я хочу додому, — заскиглив крізь сльози Фафа.

Бібі зрозумів, що самі вони навряд чи впораються, тож зателефонував татові й попросив про допомогу.
Скоро приїхали обидва татусі. Вони забрали своїх діточок і безпечно привезли їх додому. Батьки раділи, що з їхніми малюками все гаразд, адже така подорож могла погано закінчитися. І водночас вони засмутилися, що їхні синочки без дозволу вибралися на велику дорогу.

Автомобільчикам було соромно за свою поведінку, вони зрозуміли, чому потрібно слухатися тата і маму — батьки більше знають і піклуються про дітей. Друзі попросили пробачення за свою поведінку і пообіцяли завжди слухатися. Тепер автомобільчики граються тільки на дитячому майданчику і на стадіоні. Проте на ігри в них уже менше часу — адже Бібі та Фафа записалися до школи, щоб вивчати правила дорожнього руху. Вони переконалися, як важливо їх знати