Довгий і короткий

Давним-давно жили в одному селі двоє друзів. Одного з них звали Нгапу, що означає «короткий», другого — Нгашей, що означає «довгий». Нгапу і справді не вдався на зріст, а Нгашей був довготелесим хлопцем.

Якось вони вдвох пішли до лісу і побачили там дерево, обвішане великими соковитими плодами. Обидва зраділи й побігли до дерева. Та тільки виявилося, що дерево обвите повзучою колючкою і залізти на нього неможливо. Нгапу дуже засмутився: він ніяк не міг дістати смачних плодів.
А довготелесий Нгашей легко вхопився за гілку з плодами і став збирати їх у поділ свого одягу. Він набрав плодів і запропонував приятелеві йти далі.
Нгапу не зумів зірвати жодного, і йому соромно було повертатися додому з порожніми руками. Він попросив приятеля:

— Друже Нгашей, ти вищий за мене, тому зумів набрати багато. А я зовсім низенький, жодного плоду не зірвав. Тобі цього вистачить надовго, дай мені хоч трохи.
Нгашей, не дивлячись на друга, відповів із сміхом:
— Що ж ти свою матір не попросив народити тебе вищим?
Нгапу, нічого не відповівши, продовжував йти далі. Коли вони пройшли ще трохи, Нгапу раптом побачив у чагарниках багато грибів. Він дуже зрадів, заліз у чагарник і набрав цілий кошик грибів. Нгашей, який через свій високий зріст не зміг пролізти в чагарник, попросив приятеля:
— Друже Нгапу, дай мені трохи грибів. Мені важко збирати їх через мій зріст.
— Що ж ти не попросив свою матір, щоб вона народила тебе нижчим? – засміявся у відповідь Нгапу.