Довгий ніс та довгий язик

У давнину в одному великому селі, що знаходилося неподалік столиці, жив мисливець. Одного разу, переслідуючи звіра, він збився з дороги і після довгих блукань густим лісом вийшов до печери пустельника.
Цей пустельник мав дуже довгий ніс. Побачивши такий ніс, мисливець здивувався.
– Пане, який у тебе довгий ніс! — вигукнув мисливець.
Пустельник уважно подивився на нього.
— Нехай твій язик ніколи не буде довшим за мій довгий ніс, — сказав він, запрошуючи мисливця до свого житла.
Наступного дня мисливець зібрався у зворотню дорогу, а щоб він знову не заблукав, пустельник вийшов проводити його. Під час прощання пустельник сказав:
— Довгий ніс не такий страшний, як довгий язик. Запам’ятай це! Довгий язик таїть у собі багато небезпек.

Мисливець був неабияк балакучий, прийшовши в своє село, він розповів усім сусідам про пустельника з довгим носом. Ця новина передавалася з хати до хати, з села до села і невдовзі дійшла до вух короля.
Король покликав мисливця до палацу і запитав, чи правда те, що кажуть люди. І мисливець розповів королеві про те, що бачив. Королю дуже захотілося побачити пустельника з довгим носом, і він наказав мисливцеві запросити пустельника до палацу. Виконуючи наказ короля, мисливець пішов у ліс за пустельником.

Дійшовши до того місця, де він розлучився з пустельником, мисливець згадав, що той сказав йому на прощання. Тут йому стало страшно. Але пустельник привітно вийшов назустріч мисливцеві.
— Король наказав мені прийти до палацу? – запитав він.
— Так, учителю, — відповів мисливець, — король наказав запросити тебе.

— Королю захотілося глянути на мій ніс. Не інакше. І це все через твою балакучість, — сказав пустельник. — Ну, коли король наказує, я, звичайно, піду до палацу, але мені дуже важко йти, мій довгий ніс заважає під час ходьби. Коли хочеш, щоб я пішов у палац, тягни мене на плечах.
Нема чого робити, мисливцеві довелося посадити пустельника до себе на плечі і нести до палацу.
— Вчителю, — звернувся король до пустельника, коли той з’явився до палацу, — у мене немає до тебе особливої справи, але дуже захотілося подивитись на твій дивовижний ніс. Вражаюче! А тепер ти можеш повертатися до своєї оселі.
— Я не можу йти сам,— відповів пустельник,— у палац мене приніс на плечах мисливець. Нехай і назад він віднесе мене.

Почувши слова пустельника, король негайно наказав мисливцеві віднести пустельника назад до лісу. І знову мисливець посадив пустельника до себе на плечі і пішов у дорогу. Коли вони підійшли до печери пустельника, той сказав мисливцеві:
— Те, що я маю довгий ніс, ти вгледів. А чи помітив ти, що в тебе довгий язик?
— Так, учителю, — відповів мисливець, — тепер я зрозумів, що на базіках верхи їздять.