Дурень думкою багатіє

Лежить циган по обіді та й міркує:
— Ей,— каже,— як на оцій кобилі одурю та візьму ба­риш, розторгуюся, то куплю хату та хазяйство заведу.

А діти:
— І корову купимо!

А циган:

— Авжеж, купимо,— приведе нам корова телятко, а те­лятко…

— А я сяду верхи,— син каже,— та й їздитиму на телят­кові.

Циган як схопиться, як почне його чухрати нагаєм.

— А не сідай! А не сідай!.. Бо спинку зломиш