<

Дурненький Хуан

Філіппінські народні казки

Колись у одного м’ясника був дурний синок. Сусіди так і називали його – Дурненький Хуан. Він був настільки дурний, що ніякої справи не можна було йому доручити – обов’язково наплутає та зробить все не так. Одного разу Хуан причепився до батька:

– Дайте мені м’яса, я піду торгувати.

– Не дам я тобі м’яса, – сказав батько, – ти такий дурний, що не зможеш його продати.

Але нерозумний Хуан не відставав, і нарешті м’ясник, щоб син від нього відчепився, дав йому на три песо свинини.

Хуан, дуже задоволений, вийшов із дому і пішов вулицями. Довго він тинявся і нарешті помітив, що за ним, не відстаючи ні на крок летить і дуже жалібно дзижчить велика муха. Дурний Хуан вирішив, що муха хоче купити в нього м’яса, і запитав:

– Ти що, м’яса хочеш купити? “Ззззз!”- продзижчала муха. Дурному Хуану цього було достатньо – він залишив третю частину м’яса і сказав мусі:

– За грошима я потім зайду.

Він пішов далі і через деякий час зустрів худу свиню. Свиня рила носом землю, і Дурний Хуан сказав:

– Я бачу, що ти голодна. Тобі м’яса не потрібно? Свиня захрюкала, і Дурний Хуан подумав, що вона каже: “Потрібно”. Він кинув їй половину м’яса, що залишилося і, як перед цим мусі, сказав свині:

– За грошима зайду потім.

Хуан утомився від ходіння, йому було жарко, дуже хотілося пити. І тут на своєму шляху він побачив криницю і подумав: “Ось зараз я нап’юся”. Але попити йому не довелося. Дурний Хуан глянув у криницю і побачив там чоловіка. Хуан закричав:

– Тобі м’яса не треба?

Чоловік у криниці відповів невиразно і повторив рухи Хуана. Дурний Хуан і тут вирішив, що в нього хочуть купити м’ясо. Він кинув залишок м’яса в криницю і крикнув:

– За грошима зайду потім!

“Ну, тепер залишилося найлегше зібрати гроші”, – подумав Хуан. Він зайшов у бакалійну крамницю і побачив на руці у крамаря велику муху. Дурний Хуан прийняв її за ту муху, якій залишив третину м’яса, і закричав:

– Ну, а тепер плати!

Муха не відповіла та перелетіла на руку покупця. Дурний Хуан став за нею ганятися. Муха перелітала з одного покупця на другого, і покупці, рятуючись від ударів Хуана, почали вибігати з крамниці, нічого не купивши. Зрештою крамарю це набридло, і він, щоб позбутися Дурного Хуана, заплатив йому.

Дурний Хуан пішов далі і побачив у чиємусь городі свиню. Він заговорив з нею, вимагаючи грошей, але вона, як раніше муха, не захотіла йому відповісти. Він почав бігати за нею городом. Господар свині почав кричати на Хуана, але незабаром зрозумів, що Хуан дурний, і теж заплатив йому, щоб врятувати свій город та свиню.

Тепер Хуану залишалося одержати гроші з третього покупця. Але людина в криниці тільки передражнювала його. Дурний Хуан вийшов із себе, взяв довгу жердину і почав бити нею чоловіка в криниці. Той зник, і коли Хуан, побачив це, заволав і почав кликати людей на допомогу. На крик прибіг господар, і коли Дурний Хуан розповів йому, чому він кричить, той, щоб позбутися його, теж дав йому грошей. Він, як і всі, зрозумів, що Хуан дурень.

Весело співаючи, Дурненький Хуан повернувся додому і віддав батькові гроші.

– Ти не хотів, щоб я торгував, а подивися, скільки грошей я заробив, – похвалився він. Батько похвалив Хуана і сказав:

– Якщо ти такий молодець, тепер щодня продаватимеш м’ясо.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Залишити коментар