Диктатура Цинцинната

Етруски не були єдиними ворогами Риму. З початку існування міста йому доводилося вперто боротися з сабінами. Під час однієї з таких воєн сабіни, яким допомагали еки, почали перемагати римлян. Римське військо на чолі з консулом взяли в облогу війська племені еки. Намагання другого консула звільнити обложених не вдалося. Тоді римський народ знову вирішив вдатися до диктатури. Диктатором був призначений Люцій Квінкцій Цинциннат.

Коли відбулося призначення, самого Цинцинната не було у Римі. Він займався обробкою своєї землі за Тибром, а було її в нього лише чотири югери (1 гектар). Під час роботи Цинциннат несподівано побачив послів сенату і почув прохання негайно вдягнути тогу, якщо йому дороге благополуччя Риму. Цинциннат стер піт з чола, наказав жінці принести тогу, а потім уважно вислухав посланців сенату. Ті пояснили, у якому тяжкому становищі перебуває держава, і сказали, що тільки на нього вся надія. Цинциннат одразу погодився залишити своє поле і поспішити до Риму, але в нього не було навіть човна, щоб переправитися через Тібр і дістатися міста. Сенат спорядив йому за державний рахунок човен, у якому він і прибув у Рим.

На підставі своїх диктаторських повноважень Цинциннат фактично зупинив все життя у місті, щоб ніщо не заважало приготуванням до війни. Він наказав усім чоловікам призовного віку зібратися на Марсовому полі зі зброєю та дерев’яними кілками, а старим – приготувати їжу для своїх сусідів-воїнів. Коли всі зібралися, він рано-вранці виступив у похід, наказавши рухатися якнайшвидше, і надвечір дістався того місця, де екви осадили табір римського консула. Оглянувши позицію, Цинциннат ухвалив рішення. Він розгорнув свій стрій в одну шеренгу, охопивши нею весь ворожий табір, а вночі наказав будувати насип з огорожею, супроводжуючи будівництво войовничими криками. Обложені римляни, почувши ці крики, зрозуміли, що до них підійшла допомога і вступили в бій, щоб через ворожий табір прорватися до своїх. Екви, не знаючи, що робити, проти кого виступати, вирішили, що важливіше не дати обложеним вирватися, і зав’язали з ними бій. Так Цинциннат виграв цілу ніч для будівництва власного табору і вранці вступив у бій із уже втомленим нічною битвою ворогом. Екви, на яких нападали з обох сторін, були вщент розгромлені. Вони лише благали римських командирів не перетворювати свою перемогу на поголовну різанину.

Цинциннат велів закувати ворожих командирів у кайдани, а решту провів під ярмом. Це робилося так: ставилися вертикально дві списи на невеликій відстані один від одного, між їхніми верхівками закріплювався горизонтально ще один спис, і полонені повинні були зігнувшись пройти крізь такі «ворота». Прохід під ярмом вважався найбільшою ганьбою для будь-якого воїна. Захоплену у ворогів здобич Цинциннат розділив лише між своїми воїнами, вважаючи воїнів консула, які потрапили в облогу, негідними отримати будь-яку нагороду, а самого консула позбавив повноважень.

Здобувши таку блискучу перемогу, Цинциннат з урочистостями повернувся до міста. Затримавшись ще трохи на вирішення своїх справ, він через шістнадцять днів після призначення його диктатором склав із себе диктаторські повноваження, хоча за законом мав на них право ще протягом шести місяців. Знову ставши приватною людиною, Цинциннат повернувся до свого скромного поля.