Дитина і король зміїв

Жила собі мати, що мала одну-однісіньку дитину. Щоразу, йдучи у хлів порати корову, вона наливала в миску молока, накришувала туди хліба, ставила миску на долівку перед малятком, щоб воно тим часом їло й забавля­лося.

Коли мати поверталася до хати, дитина хвалилася, що до неї приходив котик, випивав усе молоко, а хліба не з’їдав жодної крихти. І так щодня.

Одного разу мати, як і завжди, приготувала молоко з хлібом. Поставила на долівку. Але замість того, щоб порати корову у хліві, вона причаїлася у сінях і пильнувала, поки прийде той котик.

Аж то був не котик, а змій із золотою короною на голові. Поки він пив молоко, малятко било його ложкою по голові і примовляло:

— Е, ні, котику, так не годиться, і хліб треба їсти, одним молочком ситий не будеш!

Мати боялася, що змій розлютиться і нападе на дитину.

Та змій, як тільки випивав молочко, зникав.

Так він приповзав пити молоко щодня цілий рік.

А одного дня він зняв із голови корону, подарував тій дитині, а сам подався геть.