TOU

Джеймс і гігантський персик

Дал Роальд

— Смикайте! — крикнув Джеймс.

Старий-Зелений-Коник і Зозулька щосили шарпнули Черв’яка за хвіст, і той, наче за помахом чарівної палички, зненацька зник у тунелі. У ту ж мить звідти вистромилася Джеймсова рука, і чайка залетіла прямісінько в шовковий зашморг, що стримів у його руці. Зашморг був такий хитромудрий, що миттю обвив пташину шию (але не занадто міцно), і чайка опинилася в полоні.

— Ура! — закричав Старий-Зелений-Коник, визираючи з тунелю. — Гарна робота, Джеймсе!

Джеймс попустив мотузку, і чайка злетіла вгору. Він дав їй підлетіти метрів на п’ятдесят, а тоді прив’язав мотузку до персикового хвостика.

— Наступна! — вигукнув він, застрибуючи назад у тунель. — Черв’яче, вилазь! Стоніжко, більше шовку!

— Ох, як мені це не подобається, — застогнав Черв’як. — Ще трошки — і вона б мене дзьобнула! Я аж відчув, як війнуло вітром, коли вона просвистіла над моєю спиною!

— Цс-с-с! — прошепотів Джеймс. — Завмри! Он летить друга чайка!

І вони знову зробили все так само. І знову, і знову, і знову.

Чайки летіли й летіли, а Джеймс ловив їх по черзі і припинав до персикового хвостика.

— Сто чайок! — вигукнув він, витираючи піт з чола.

— Не зупиняйся! — закричали йому у відповідь. — Лови їх, Джеймсе!

— Двісті чайок!

— Триста чайок!

— Чотириста чайок!

Акули мовби відчули, що здобич вислизає їм з-під носа, і ще лютіше накинулися на персик, який дедалі глибше занурювався у воду.

— П’ятсот чайок! — крикнув Джеймс.

— Шовкопряд каже, що в нього закінчується шовк! — заволала знизу Стоніжка. — Каже, що надовго йому не вистачить. І пані Павучисі теж!

— Скажи їм хай піднатужаться! — озвався Джеймс. — Їм не можна зупинятися!

— Ми піднімаємось! — почувся чийсь вигук.

— Та де там!

— Я це відчув!

— Ще одну чайку, швидше!

— Ану, тихенько! Тиша! Сюди летить чайка! То була п’ятсот перша чайка, і варто було Джеймсові впіймати її і припнути разом з іншими до хвостика, як велетенський персик раптом почав поволеньки виринати з води.

— Обережно! Ми піднімаємось! Тримайтеся, хлоп’ята!

Але тут персик зупинився. І завис у повітрі.

Він так і висів, погойдуючись, але вище не підіймався.

Своїм низом він ледь-ледь торкався води. Це нагадувало якісь напрочуд доладні терези, коли бракувало манюсінького поштовху, щоб вони нахилилися в той чи інший бік.

— Треба ще одну чайку! — крикнув Старий-Зелений-Коник, визираючи з тунелю. — Ми майже піднялися!

І ось настала вирішальна мить. Вони швиденько зловили п’ятсот другу чайку і прив’язали її до персикового хвостика…

І тут раптово… Поволеньки… Велично…

Немов фантастична золотава куля…

З усіма чайками, що тягли за мотузки вгору… Гігантський персик піднявся над водою і почав злітати в небо.

23

Усі миттєво вибігли нагору.

— Ой, як це чудово! — кричали вони.

— Яке розкішне відчуття!

— Ґуд бай, акули!

— Оце так подорож!

Пані Павучиха, що аж пищала від хвилювання, обхопила Стоніжку за талію, і вони обидві почали витанцьовувати довкола персикового хвостика. Черв’як виструнчився на власному хвості і теж радісно звивався. Старий-Зелений-Коник стрибав щораз вище й вище.

Зозулька підбігла до Джеймса і лагідно потисла йому руку. Світлячка-Хробачка, зазвичай дуже мовчазна й сором’язлива, сиділа біля входу в тунель і аж сяяла з утіхи. Навіть Шовкопряд — блідий, худющий і страшенно виснажений після важкої праці, виповз із тунелю, щоб на власні очі побачити це дивовижне вознесіння.

Вони здіймалися вище й вище, і невдовзі вже летіли над океаном десь на висоті церковної дзвіниці.

— Мене трохи непокоїть цей персик, — звернувся до всіх Джеймс, коли вони досхочу вже натанцювалися й нагаласувалися. — Цікаво, чи сильно ті акули встигли обгризти йому низ? Звідси, на жаль, неможливо це з’ясувати.

— То може, я спробую все обстежити? — запропонувала пані Павучиха. — Мені це геть не важко, запевняю тебе. — І, не чекаючи на відповідь, вона швидко видобула з себе шовкову павутинку і прив’язала її до персикового хвостика. — Я туди й назад, — пообіцяла вона, а тоді спокійно підійшла до краєчка персика і стрибнула з нього, снуючи за собою павутинку.

Усі стурбовано з’юрмилися коло того місця, звідкіля вона стрибнула.

— Яке ж би то було жахіття, якби павутинка обірвалася, — зітхнула Зозулька.

Запала довга мовчанка.

— З вами все добре, пані Павучихо? — гукнув Старий-Зелений-Коник.

— Так, дякую! — почувся знизу її голос. — Я вже піднімаюся! — І Павучиха справді піднялася вгору сріблястою павутинкою, засмоктуючи її назад у власне тіло.

— Ну, як там, дуже страшно? — запитали всі в один голос. — Усе погризене? Скрізь величезні діри?

Пані Павучиха вилізла назад на палубу зі втішеним, хоча трохи й спантеличеним виразом. — Ви не повірите, — сказала вона, — але там узагалі майже нічого не знищено! Персик лишився практично неушкоджений! Де-не-де можна помітити якісь крихітні зазублинки, а так усе ціле.

— Мабуть, ви щось наплутали, — засумнівався Джеймс.

— Звісно, наплутала! — згодилася Стоніжка.

— Чесне слово, що ні, — заперечила пані Павучиха.

— Але ж там були сотні акул!

— Вони сколотили всю воду довкола!

— Ми бачили, як вони роззявляли пащеки і клацали зубищами!

— Та начхати мені на те, що ви там бачили, — скривилася пані Павучиха. — Кажу: персикові не завдано майже ніякої шкоди.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Джеймс і гігантський персик”
Дал Роальд
Видавництво:”А-ба-ба-га-ла-ма-га”
Переклад з англійської – Віктор Морозов
2017 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: