TOU

Джеймс і гігантський персик

Дал Роальд

— Боюся, що так — усю дорослятину, — підтвердив поліцейський шериф.

— Будьте ласкаві, допоможіть нам спуститися, — почала благати їх пані Павучиха. — Мене вже починає нудити.

— Не піддаватися на провокацію! — застеріг начальник пожежного департаменту. — Нікому не рухатися з місця аж до моєї команди!

— Вони, мабуть, володіють космічною зброєю! — пробурмотів поліцейський шериф.

— Але ми мусимо щось робити! — похмуро прорік начальник пожежного департаменту. — Там на вулицях за нами спостерігають мільйонів зо п’ять людей.

— То, може, поставте драбину? — запропонував поліцейський шериф. — Я потримаю її знизу, а ви підніміться і гляньте, що там відбувається.

— Дякую аж підскакую! — огризнувся начальник пожежного департаменту.

Невдовзі з персика вже визирало не менше семи величезних химерних облич, що належали Стоніжці, Старому-Зеленому-Конику, пані Павучисі, Черв’якові, Зозульці, Шовкопрядові і Світлячці-Хробачці. Поліцаїв і пожежників на даху охопила справжня паніка.

Аж раптом усі перестали панікувати і здивовано ойкнули. Бо тепер вони побачили збоку від тих істот маленького хлопчика. Його волосся тріпотіло на вітрі, він сміявся, махав руками і вигукував:

— Привіт! Усім привіт!

Якийсь час чоловіки внизу просто позаклякали з роззявленими ротами й дивилися. Вони не могли повірити власним очам.

— Господи помилуй! — вигукнув начальник пожежного департаменту, почервонівши, як буряк. — Невже це справді маленький хлопчик?

— Не бійтеся нас, будь ласка! — заспокоював їх Джеймс. — Ми такі раді, що прибули сюди!

— А що то за монстри біля тебе? — крикнув йому поліцейський шериф. — Вони небезпечні?

— Та ні, вони абсолютно безпечні! — відповів Джеймс. — Це найлагідніші у світі створіння! Дозвольте мені відрекомендувати їх вам, і я впевнений, що ви згодитесь зі мною.

Оце — Стоніжка. Скажу, що вона

Не курить і не п’є ні пива, ні вина.

От королева Франції була колись сумна,

Бо діти плакали і затяглась війна.

«Гукніть Стоніжку!» — кажуть їй з вікна…

Стоніжка виграла війну за день, сама одна!

Тепер візьмімо Черв’яка,

У нього доля не така,

Він не танцює гопака

І не зірве овацій.

Тунелі рити він мастак,

Він не працює абияк,

Готує стоки для клоак

І для каналізацій.

А Коник Зелений — це диво із див,

Це правда, не буду брехати, —

Йому наспівайте простенький мотив,

І він цілий день буде грати.

А дітям як весело гратися з ним,

За ноги його лоскотати,

Він зразу стає, наче п’яний у дим,

Та ще й починає стрибати.

(«Він класний, — сказав поліцейський шериф.

— Візьму його, може, до хати».)

Ну, а тепер, дозвольте, я

Представлю вам Світлячку.

Вона чудова, з нею ви

Не впадете у сплячку.

Її так легко причепить

На стіни чи на стелю,

Вона осяє вам за мить

Кожнісіньку оселю!

Хоч замість лампи у торшер

Її вам не вкрутити,

Зате за світло відтепер

Не будете платити!

А це ось пані Павучиха,

Вона завжди спокійна й тиха,

Просила передати вам,

Що бідну Мушку Цокотушку

Вона вщипнула лиш за вушко

Й не винна, що такий бедлам

Тоді зчинився, бо в цілому

Вона не зичить зла нікому,

Любов для неї — головне.

Я ось що хочу вам сказати:

«Не можна павука вбивати,

Бо це — дикунське і дурне!»

(Пожежники почервоніли,

А поліцаї відповіли:

«Ні ні, ми робимо це не!..»)

А це — Зозулька, і вона найкраща з нас, достоту,

Приємна, лагідна, ясна під час всього польоту.

Зозульку вдома ждуть-пождуть чотириста малят,

Наступний персик привезе сюди цих зозулят.

(Шериф одразу закричав: «Летіть до нас, малята!»,

Ну, а пожежник заходивсь фокстрота танцювати.)

Ну, і нарешті Шовкопряд,

Негордий, все плете підряд!

Тепер ви знатимете,

Що майстра кращого ніде

У світі не знайдете.

Пряде він геніально,

Миттєво й унікально!

Від Індії до Парагваю

Таких шовків не пам’ятаю!

Англійській навіть королеві

Він сукні виткав недешеві

Для королівського весілля.

А вчора ось на новосілля

Просив його ваш президент,

Щоб він прийшов хоч на момент!

(«Яка чудова новина! —

Кричить шериф. — Несіть вина!»)

А люди заревли ураз:

«Друзяки, злазьте вже до нас!»

38

Не минуло й п’яти хвилин, як усі друзі спустилися додолу, а Джеймс почав схвильовано розповідати про їхні пригоди натовпу приголомшених урядовців.

І ось раптово всі, хто прилетів на персику, стали героями!

Їх усіх урочисто повели до міської ратуші, де промову на їхню честь виголосив мер Нью-Йорка. А доки він її виголошував, ціла сотня верхолазів, екіпірованих мотузками, драбинами і ще бозна-чим, видерлися на самісінький вершечок хмарочоса, зняли зі шпиля гігантський персик і опустили його на землю.

А тоді мер гукнув:

— Пропоную влаштувати святковий парад на честь наших дивовижних гостей!

І ось сформували цілий святковий кортеж, а попереду в розкішному відкритому лімузині сиділи Джеймс і його друзі.

Услід за ними везли гігантський персик. Робітники швиденько підняли його кранами й гаками на величезну вантажівку і він собі там їхав, такий самий величний, гордий і відважний, як завжди. Певна річ, там, де його проштрикнув шпиль хмарочоса «ЕмпаєрСтейт», зяяла чимала діра, але хто тепер на це зважав — на це і на те, що на вулицю постійно скрапував персиковий сік?

Зразу за персиком їхав, ковзаючи колесами у персиковім соку, лімузин мера, а за меровим лімузином ще близько двадцяти лімузинів з найповажнішими мешканцями міста.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Джеймс і гігантський персик”
Дал Роальд
Видавництво:”А-ба-ба-га-ла-ма-га”
Переклад з англійської – Віктор Морозов
2017 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: