TOU

Джемелик

Оксана Іваненко

Вчора цього джмелика ще й на світі не було. У джмелиному рої лежали лялечки, замотані в павутиння, як у пелюшки. Лялечки були слухняні й тихі, мов діти, коли вони сплять.
Але вранці, коли джміль-сурмач задзижчав своїми крильцями і всіх побудив, одна лялечка несподівано заворушилась, і всі почули, як щось гризе її зсередини. В цьому рої не любили сидіти без діла, і тому всі кинулись допомагати. Отоді й виліз маленький джмелик, волохатий, веселий. Повештався трохи по гнізду, на джмелів подивився, себе показав, а потім сів і подумав: навіщо у нього крильця? Може, на те, щоб дзижчати, як той старий дядько-джміль, що всіх побудив уранці?
Він затремтів крильцями і теж так само задзижчав, тільки трохи тонше.
А може, ці крильця на те, щоб так само літати, як ота найбільша в рої джмелика?
Він помахав ними дужче і справді полетів.
І так йому стало весело від цього, що він замахав ще дужче крильцями і заспівав:
— А я літаю! А я літаю!
— Ну й що з того? Ну й що з того? — здивувалася чорна гарна мушка.
Справді, дивного в цьому не було нічого. І вона, мушка, літала, і бджоли літали, і оси, і багато джмелів з їхнього рою, і всі вони гомоніли, гуділи, поспішали. Малесенький джмелик, трохи засоромлений, полетів з усіма, вже не дивуючись, а так, ніби він уже ціле літо літав. А всі поспішали на запашний, барвистий луг. Це квіти зробили його таким запашним і барвистим, бо їх було багато-багато — синіх, червоних, оранжевих.
У джмелика аж очі розбіглися. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої, і не думає про те, що й джмелика треба познайомити.
Може, самому полетіти до ромашки з білими рясними пелюстками і з золотою серединкою? Та на ній сидить метелик, гарний кольористий метелик з легкими, як пелюстки, крильцями.
Може, до синеньких сокирок? Та вони такі тоненькі, що страшно на них і сідати.
І раптом чує джмелик:

Дзень-дзень, я тут!
Співаю тут!

Бачить джмелик — ліловий дзвіночок хитає раз у раз голівкою і кличе його. Тільки він до дзвіночка, а вже чорна мушка тут як тут.
— Чого ти летиш сюди? Я й без тебе справлюсь! Це я тут мед збираю!
— І я збираю! — сказав джмелик, сів на квітку й показав їй язичок.
— Ой! — здивувалася мушка, бо в цього незграбного джмеля був такий довгий і тонкий язичок, що міг залізти в найтоншу квітку.
І справді — язичок джмелика потрапив у чашечку дзвіночка, а там було дуже солодко і приємно.
Мушка розсердилася і полетіла — нечемний який!
— Я буду з вами дружити, — сказав джмелик дзвіночкам. — У вас у всіх такий солодкий сік?
— Звичайно, — засміявся дзвіночок, — і я радий з тобою дружити: ти не такий, як оті ненажери-жуки. Уяви собі, вчора один чорний жук сів на кашку, що росла поруч, і їв, їв, аж поки не перегриз зовсім бідну квітку.
— Який дурний! — здивувався джмелик. — Адже більше він не міг прилетіти до неї. Я б так ніколи не зробив. От я напився, а тепер полечу до іншого дзвіночка, такого самого, як ти.
Тільки джмелик злетів з дзвіночка, а вже чує, другий кличе:
Дзень-дзень, я тут!
Співаю тут!
Джмелик так і влетів у лілову чашечку і, як чемний і вихований, спочатку обтрусив жовтий пилок, що налип на нього з першої квітки, а потім уже вистромив язичок і заходився коло меду.
Всі дзвіночки на лугу скоро взнали його й дуже полюбили.
Він так і літав з квітки на квітку, поки не стрів ту саму мушку, з якою посварився вранці.
— А! Ти й досі коло цих квітів! От я літаю, де хочу, а ти тільки й знаєш, що в одній квітці вимажешся, а в другій обтрусишся.
— А й справді! — сказав собі джмелик.— І чого я коло них літаю? — Він і не подумав про мед, та це й зрозуміло, бо він уже наївся його досхочу і навіть повні кошики на ноги причепив.
— Адже є багато цікавого, — казала далі мушка. — Хіба на світі тільки самі твої дзвіночки, що невідомо навіщо дзвонять цілий день і не дають нікому спокою? Я лечу зараз у гайок — хочеш, летімо разом?
— Летімо! — погодився джмелик.
Крильця ж не для того, щоб літати від дзвіночка до дзвіночка! Ні, ця мушка живе вже, напевне, кілька днів і може дечого повчити.
Дзвіночки повернули здивовані голівки, але джмелик не звернув на них ніякої уваги.
У гаю росла висока й розлога липа — вона так добре пахла і стільки квіток було на ній!
— От, — сказала мушка, — нам нема чого летіти далі. Тут на одному дереві цілий луг.
Та тільки вони посідали поруч на гілочці, коли якась маленька птичка теж, напевне, вирішила, що далеко літати не варт, і швидко розкрила дзьоб. А дзьоб пташки, навіть маленької, був чимсь великим і страшним для джмелика. Враз стало темно, як у тій ляльці, де він уперше прокинувся. Ні, ні, він туди не хоче більше! Джмелик замахав щосили крильцями, крильця загуділи так, що птичка — а вона теж недавно почала літати — сама перелякалась і метнулася вбік.
— Ти живий? — пропищала мушка.
— Не хочу я літати по такому липовому лугу, — віддихуючись, сказав джмелик.— Тут такі страшні тварини, вони ще з’їдять нас. Летімо краще до моїх квітів.
— Він злякався якоїсь маленької птички! — презирливо засміялась мушка. — Їх безліч, і до них, і до страху треба звикнути. І навіщо нам повертатись на луг? Летімо краще на болото. Там є теж багато квітів, якщо тобі так дуже їх хочеться.
На болоті, справді, росло багато квітів, і великих, і маленьких.
— Краще вже сідати на маленькі, — сказав джмелик, — а то, бач, великі плавають, як живі.
Нагледіли вони тоненьку рослинку з білою маленькою квіткою. На пелюстках її ніби роса блищала.
— Цур — я! Цур — я! Я швидше! — закричала мушка-хвастушка і сіла на квітку.
А джмелик не схотів з нею сваритись і сів поруч на листок. Але який це липкий, неприємний листок! Джмеликові ніжки ніби прилипають до нього. Джмелик злякався і рвонувся що було сили.
— Мушко-подружко, лети! Це погана квітка.
Дивиться, а мушки майже не видно: закривають її помалу волоски квітки і не пускають. Так і загинула мушка-подружка, мушка-хвастушка.
Сумує джмелик, зажурений летить далі від страшних квіток. А потім подумав, що живий лишився, зрадів і навіть заспівати спробував:

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
Лісові казки”- Оксана Іваненко

Видавництво  “Веселка”, Київ, 2006 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: