TOU

Джонні-городянин

Беатрікс Поттер

– Звичайно. Ми могли відправити тебе додому в тому ж кошику ще минулого тижня, – роздратовано промовив Городянин. – Хіба ти не знаєш, що кожної суботи порожнього кошика відвозять назад у село?

І ось Віллі попрощався з новими друзями, приготував на дорогу шматочок печива та зів’ялий капустяний лист, непомітно заліз у кошик і після довгої трясучки щасливо прибув до свого улюбленого саду.

…Іноді по суботах він підходив до жінки, що стояла біля воріт з плетеним кошиком, – залазити в нього більше не хотілося. Але і з кошика ніхто не вилазив, хоча Джонні, здається, обіцяв, що приїде в гості.

Минула зима. Віллі вийшов з нірки погріти хвостика на сонечку, понюхати фіалки і молоду весняну траву. Він вже майже забув, що колись їздив у місто…

Як раптом на піщаній стежці, у фіолетовому фраку, гостроносих лакованих штиблетах, у бездоганно білих шкарпетках та білій краватці, зі шкіряною валізкою у руці, з’явився Джонні-Городянин! Віллі радо зустрів його.

– Який я радий тебе бачити! – вигукнуло сільське мишеня. – Ти приїхав у найкращу пору року. Пообідаємо трав’яним пудингом, а потім погріємося на сонечку.

– Гм! Вогкувато тут у вас, – зауважив Джонні-Городянин. Хвіст він тримав під пахвою, щоб не волочити його по землі і не забруднити в багнюці.

Раптом він здригнувся:

– Який жахливий крик!

– Ах, це… – не відразу зрозумів Віллі. – Це просто корова. Піду попрошу в неї молока. Це найбезпечніша тварина. Але якщо вона надумає подрімати, краще відійти у бік. Бо ще причавить черевом ненароком. Ну, як там твої друзі?

Джонні-Городянин не став докладно говорити про друзів, але розповів, чому приїхав на самому початку весни, а не пізніше, коли потеплішає. Справа в тому, що господарі на Великдень поїхали до моря і наказали кухарці потруїти мишей. Кухарка влаштувала генеральне прибирання… У домі з’явилося четверо кошенят… Кішка зжерла канарку…

– Звинувачують нас, але ж я знаю, хто це зробив, – повторив Джонні-Городянин. – А що це тепер заторохтіло?

– Звичайна механічна косарка. Вельми корисна штука. Накосить трави для твого ліжка. Здається, тобі все ж таки краще переїхати в село, Джонні.

– Гм, – Подивимося, почекаємо до наступного вівторка. Поки господарів немає, кошика возити не будуть.

– Ось побачиш, тобі більше не захочеться повертатися до міста, – сказав Віллі.

Але Джонні поїхав. Поїхав із найпершим кошиком.

– Не поминай лихим словом, друже, – сказав він, – надто вже у вас тихо.
На колір та смак товариш не всяк…

А от я люблю село – точнісінько як Віллі!

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: