TOU

Езоп у домі філософа

Оповідання Антіна Лотоцького

— Нема, — каже — тільки один чоловік.

Пішов Ксант і застав там юрбу народу. Вернув лютий:

— Що ти дуриш мене, що там тільки один чоловік?!

Тож там повнісінько народу.

Народу повнісінько, а тільки один чоловік — відповів Езоп.

— Як це? — спитав Ксант.

Езоп розповів йому пригоду з каменем.

— Твоя правда! — признав Ксант.

Таке то вистроював Езоп своєму панові, але бувало так, що своїм розумом рятував його з біди.

Одного дня Ксант випив забагато вина став чванитися, що зможе випити все море. Всі сміялися з того, але Ксант стояв на своєму:

— Заложуся з кожним, що завтра вип’ю море. Коли не вип’ю, той, що заложиться зі мною, візьме у власність мій дім і весь мій маєток. Хто заложиться?

— Я! — сказав один із гостей.

На другий день збіглося все місто, щоб побачити диво, як філософ Ксант випиватиме море. Ксант зовсім не тямив закладу й спитав Езопа, що це за збіговище.

— А це йдуть люди дивитися на чудасію, як ти будеш море пити! — відповів Езоп.

— Як то пити море? Я маю пити море?! Що ти плетеш?! — обурився Ксант.

Тоді Езоп розповів йому все про заклад.

Ксант аж за голову взявся.

— Що мені діяти, що мені діяти! — бідькався він. — Радь, Езопе, радь щось? Коли врятуєш мене, то дарую тобі волю!

Езоп на це:

— Не журися, найдемо якось раду!

Одержавши від Езопа поучення, що йому діяти, подався Ксант до моря.

Повторено умови закладу. Всім здавалося, що Ксант програє і з багача стане нуждарем. Деякі жаліли його, інші тішилися з того, бо вважали, що це буде для нього заслужена кара за чванькуватість.

Дивувалися всі тільки, що Ксант такий спокійний. По прочитанню умов настала глибока тиша. Здавалось, що муху можна б почути.

Виступив Ксант і почав говорити:

— Я справді заложився, що вип’ю все море до останньої краплі, та не було зовсім мови про ріки. Нехай же той, що заложився зі мною, перекриє всі ріки, а тоді вип’ю море .

Усі здивувалися на таку дотепну відповідь і Ксант виграв заклад.

Дома Езоп пригадав Ксантові, що він обіцяв йому за добру пораду, волю.

— Так, так! — відповів Ксант — ти дістанеш волю, але почекай ще трохи. — Чи ж тобі так зле в мене?! Я ж тебе не вважаю за невільника, а за рівного собі. А в тім ти мені ще потрібний.

Так іще не раз обіцяв Ксант Езопові, що дасть йому волю та все відтягував обіцянку.

І був би Езоп може й умер невільником, коли б не одна пригода.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Антін Лотоцький — “Езоп. Оповідання про життя славного байкаря”
Видання Видавничої Спілки “Тризуб”, Вінніпег, Канада, 1955

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: