Феї

Чи чув ти колись тоненький голосочок, що шепоче щось прямо у вухо? Чи переливчастий дзвін крихітних дзвіночків за вікном? А може, ти бачив слід чарівного пилку в повітрі? Тоді ти знаєш, про що я говорю. Феї існують!

Вони і тут і там. Вони повсюду!

А тепер, з твого дозволу, я розповім історію про фей Нетландії.

Як я вже сказав, феї, про яких розповідатимемо, живуть у Нетландії. Це чарівне місце, де ніхто не дорослішає: ні феї, ні діти, ні тварини, ні русалки! Навіть пірати, і ті, не стають старшими ні на день, до поки перебувають на острові.

Феї Нетландії – чудові крихітні створіння з крильцями за спиною. Зростом вони не більше п’ятнадцяти сантиметрів. Феї посипають себе чарівним пилком і тому сяють лимонно-золотистим світлом. Чарівний пилок допомагає їм літати. Феї люблять літати!

Вони можуть полетіти, куди захочуть. А як весело грати  у повітрі в лови! Уяви собі, як було б класно, якби ми з тобою теж так могли: раз, два — і полетіти. Замість того, щоб просто ходити  або бігати!

Нескладно здогадатися, що гра в лови – одне з улюблених занять маленьких фей. Вони злітають угору, падають вниз або висовуються з-за стебел високої трави і ховаються за луговими квітами. Їхній дзвінкий сміх розноситься в повітрі.

Тільки одна фея не насолоджувалася грою, як раніше. Звали її Рені. У неї не було крил. Тобто колись вони в неї були. Але їй довелося віддати їх, щоб допомогти Матері-Голубці та її дорогоцінному яйцю.

Пожертвувавши своїми крилами, Рені врятувала не лише Мати-Голубку та яйце, а й Долину фей. Без Матері-Голубки у фей не було б чарівного пилку, а без яйця всі у Нетландії почали б дорослішати.

Феї були дуже вдячні Рені за її самовідданий вчинок та жаліли її. Адже фея без крил це як… фея без крил. Це… щось надзвичайне!

— Не турбуйтесь, — повторювала Рені. – Я в порядку!

Але, правду кажучи, Рені було дуже сумно через те, що вона втратила крила. Та хіба могло бути інакше?! Щоправда, тепер, коли їй треба було кудись полетіти, її відвозив на собі Брат-голуб. Про це подбала Мати-Голубка. До того ж Рені стала водяною феєю, а у воді крила лише заважають.

Бачите, кожна фея має особливий дар. Рені вміла робити різні трюки під водою і тепер, нарешті навчилася плавати, як риба. Вона завжди мріяла про це і перепробувала для цього все, що можна було. Але раніше крила намокали і тягнули на дно.

Тепер, без крил, Рені могла годинами хлюпатися в річці, або спускатися до самого дна океану. І це їй подобалося, дуже подобалося. Вона була в захваті від того, що шкіра ставала вологою, а волосся коливалося у воді, як  морські водорості. Вона навіть навчилася дихати під водою, зробивши для цього намисто з бульбашок повітря. При кожному вдиху вона просто роздушувала повітряну бульбашку прямо в роті.

Найкращий друг Рені, фея Дінь-Дінь, теж мала особливий дар. Вона любила лагодити горщики та сковорідки, але не тільки їх. Якось одна зла і груба фея на ім’я Відія сказала Рені, що без крил та нікому не потрібна. Засмучена її жорстокими словами, Рені втекла. Дінь-Дінь дуже сумувала за Рені. Коли вона повернулася, вона вирішила зробити все, щоб це не повторилося.

Дінь-Дінь покликала фею-швею та фею-художницю. І сказала їм: — Чому нам не об’єднатися і не зробити Рені нові крила?

— Чудова думка! — погодились усі феї.

І вони разом взялися до роботи. Феї-швачки взяли найтоншу тканину, щоб зробити крила якомога легшими, а фея-художниця придумала, як розмістити на них ниточки, щоб керувати крилами.

— Порція чарівного пилку — і ти знову літатимеш у небі. Ось побачиш! – сказала Дінь-Дінь засмученій Рені.

Дінь-Дінь була дуже задоволена собою. Але крила сиділи на Рені якось незручно, а ниточки були дуже натягнуті. Втім, день видався вітряний. Тож, може, воно й на краще…

— Ну, давай же, Рені! — крикнула Дінь-Дінь, ширяючи над нею в повітрі.

Рені потягла за ниточки та розправила крила.

— Невже це допоможе мені злетіти? – подумала вона.

Рені не хотілося засмучувати Дінь-Дінь, і вона вирішила зробити все, що було в її силах. Раптом сильний порив вітру підхопив Рені і підняв у повітря.

— Працює! — розреготалася Дінь-Дінь і помчала за Рені.

— Ти впевнена в цьому? – Прокричала Рені, намагаючись ухилитися від куща.

— Абсолютно! Залишилося тільки навчитися кермувати, — відповіла їй Дінь-Дінь.

— На-пев –но-но! – Закричала Рені, дивом не врізавшись у дерево.

Але черговий порив вітру кинув її прямо на старий дуб. Бух! Рені простогнала і безпорадно повисла на гілках. Заплющивши очі, вона почула безладний хор схвильованих голосів.

—  Ти в порядку? Ми зараз спустимо тебе! Не бійся!

Рені насупилась. Нехай вона не може літати, ну той що? Це не заважає їй бути справжньою водяною феєю. А якщо їй треба кудись полетіти, то варто лише свиснути. Відразу прилетить Брат-голуб і віднесе її, куди вона захоче.

Тепер, коли Рені входила до майстерні, всі розмови припинялися. Вона намагалася посміхатися і всім своїм виглядом показувала, що з нею все добре. Але варто їй сісти за роботу, як всі починали шепотіти:

— О, це було таке жахливо! Вона мало не впала з дерева! Вона зовсім не може літати!

Рені знала, що інші феї ніколи не зможуть зрозуміти, наскільки їй добре у воді. Але як пояснити їм, що з нею все добре? Може, якщо вони побачать, з яким задоволенням вона плаває у воді, вони здогадаються самі?

Сторінки: 1 2 3