TOU

Ґерда. Розповідь про мужність на морі

Петер Кавецкі

РОЗДІЛ 1

Відтоді, як Ларс і його сестричка Ґерда знайшли одне одного, вони жили в чудовій Райській бухті на півночі й там ходили до школи китів. Щовечора в  їхній домівці темнішало. Із настанням ночі поверхня моря ставала гладенькою, воно притихало й ніби вбиралось у  шати  — такі темні, що кити не могли розгледіти нічого далі свого носа.
Кажуть, що хтось почепив місяць на небо, щоб сині кити, білухи, кашалоти й косатки не боялися темряви. За це кити виказують вдячність, співаючи пісню над шумливим морем. Одна з таких пісень особлива. Це колискова, яку співала для Ґерди і Ларса матуся:

Зорі сяють у темряві ночі.

Серце в подорож нову тріпоче.

Небо пильно вдивляється у води морські,

Щоб увічнити дії тварин і людські.

Місце зустрічі — гавань небесна,

Лід розлуки, дитя моє, скресне.

Крізь буремнії води сміливо пливи,

Вір, що серце твоє доведе до мети.

РОЗДІЛ 2

Усі кити любили цю пісню. Усі та не всі. Одна стара самка полярного кита на ім’я Матуся Лізбет, зачувши цю пісню, одразу насуплювалася, наче в її бровах застряг гак для ловлі китів.

Ґерда і Ларс не розуміли, чому стара китиха так сердиться. Якогось дня вони насмілилися і запитали її:

— Матусю Лізбет, чому вам не подобається ця пісня?

Видихнувши з силою повітря крізь розміщені на голові ніздрі, аж над поверхнею води здійнялися фонтанчики, китиха відповіла на диво дуже лагідним голосом:

— Ця пісня чудова. Нічого милішого за неї немає в усій бухті, а може, навіть в усьому морі. Та її потрібно співати всю, аж до самісінького кінця.

— До кінця? — Ґерда і Ларс не збагнули, про що вона каже.

— Так, там є ще слова. Якщо плисти від бухти на північ, туди, де сяє полярне сяйво, то там можна дізнатися, якими словами ця пісня закінчується… Та хто захоче слухати стару нетямущу китиху? Сьогодні вже немає хоробрих сміливців, які наважилися б на таку подорож… — Мовивши так, Лізбет тяжко зітхнула і попливла, щоб сховатися за рифом.

РОЗДІЛ 3

— Бракує сміливців? Де їх шукати? Про що це Лізбет каже? Як гадаєш, вона знала нашу маму? — Ґерда сипала запитання, намагаючись збагнути, що мала на увазі китиха.

— Не будь дурненькою,  — сказав її старший братик.  — Лізбет — стара китиха, вона могла переплутати нашу пісню із зовсім іншою. Усе, не думай про це.

А втім, десь у найпотаємнішому куточку його душі бриніло те саме запитання. Може, їм потрібно вирушити в подорож і спробувати довідатися, про що йдеться в цій пісні далі.

Ґерда і Ларс більше не могли стримувати цікавість і чекати, коли в небі запалає полярне сяйво. Почуваючись казковими героями, вони вирішили розкрити таємницю останніх слів колискової і відважно попливли у відкрите море.

— Ларсе, а знаєш, що розповів колись мені один друг? — Ґерда намагалася за розмовами пришвидшити час.  — Багато років тому брат нашого прапрадіда вирішив обпливти навколо світу. Мандруючи морями, він пізнавав нові місця. Він проплив тисячі миль. Не просто десятки тисяч, ні, він подолав сотні тисяч! А може, навіть мільйони! І все це лише за один місяць!

Брат обірвав її:

— Усякі там навколосвітні мандрівки! Тисячі миль! Мільйони! Усе це нісенітниця! — кинув він. А опанувавши себе, спокійно додав:  — Наступного разу, якщо хтось намагатиметься обвести тебе довкола плавця, спитай його, чи він, часом, не перебільшує. Ти ж знаєш, що кити полюбляють додати щось від себе. Не варто вірити всьому, що тобі кажуть…

РОЗДІЛ 4

Раптом Ларс замовк. Велика чорна пляма з’явилася і  повисла над ними. Ларс так злякався, що вмить зникла вся його впевненість. Потім ця пляма почала голосно ревіти й гудіти. Звук був таким, ніби хтось дме в найбільшу мушлю, яку можна знайти на дні моря.

Ґерда і Ларс ледь не збожеволіли від страху. До ревіння й гудіння додалося ще й верещання і тріщання. Що коїться? Звідки ці звуки? Хто і чому створив цей жахливий шум? Налякана Ґерда прикрила очі плавцями.

— Ти думаєш, що сховаєшся, прикривши очі плавцями? — усміхнувшись, запитав Ларс. Він не мав права показати Ґерді, як йому страшно, адже він її старший брат. І чимдуж намагався продемонструвати Ґерді, що він хоробрий шукач пригод.

РОЗДІЛ 5

Зібравшись із відвагою, Ларс ухопив Ґерду за плавець  — і вони разом випливли на поверхню океану. Роззирнувшись довкруж, китенята побачили, що ота величезна темна пляма — це гігантський океанський лайнер із безліччю відпочивальників. Оті голосні пронизливі звуки — це сміх людей. А неприємне тріщання  — феєрверки, що вибухали різнокольоровими зірками в них над головами. Щойно Ґерда і Ларс це побачили, їхній переляк кудись подівся, і вони весело, як уміють це робити лише кити, заспівали свою улюблену пісню:

Зорі сяють у темряві ночі.

Серце в подорож нову тріпоче.

Рифи, скелі, западини десь на шляху

Відчайдухам також наганяють жаху.

РОЗДІЛ 6

Довго-предовго мандрували Ларс і Ґерда. Багато разів Сонце і Місяць змінювали одне одного, ніби змагалися за місце на небі. Китенята пливли глибокими океанами, мілкими морями, через густі ліси підводних трав, водоростей і різних химерних дивовиж, яких ще ніколи не бачили. Проте закінчення матусиної колискової вони ніде не знаходили.

Уночі перед двома юними китами зненацька поставали якісь темні й моторошні тіні. І налякані Ларс і Ґерда ледь не забивалися кудись під скелі. Та щоразу сходило сонце — і з темряви виринав підводний ліс, тіні зникали, а те, що їх лякало вночі, перетворювалося на казковий і чарівний світ.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.3 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Ґерда. Розповідь про мужність на морі ”
Книга 2
Петер Кавецкі
Переклад – К. Дем’янчук
Видавництво : “ BOOKCHEF ”
м. Київ, 2021 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: