Гарне
Оповідання Валентини Осєєвої
Прокинувся Юрко вранці. Глянув у вікно. Сонечко сяє. День гарний-прегарний. І захотілося хлопчикові самому щось гарне зробити.
Сидить собі й думає:
«Коли б моя сестричка тонула, то я врятував би її!»
А сестричка тут як тут:
— Юрчику, пограйся зі мною!
— Іди від мене, не заважай думати! Образилася сестричка і відійшла.
А Юрко думає:
«Коли б на няню напали вовки, то я постріляв би їх!»
А няня тут як тут:
— Юрчику, прибери посуд!
— Прибери сама — мені ніколи!
Похитала головою няня. А Юрко думає далі: «Коли б Трезорко впав у криницю, то я витягнув би його!»
А Трезорко тут як тут. Хвостом крутить: «Юрчику, дай мені напитися!»
— Іди геть! Не заважай думати! Закрив Трезорко пащу, поліз у кущі. А Юрко до мами пішов:
— Що б мені таке гарне зробити? Погладила мама Юрка по голівці:
— Пограйся із сестричкою, допоможи няні посуд прибрати, дай водички Трезоркові!
Джерело:
“Волшебное слово”
Збірка оповідань
Валентина Осеева
Видавництво: “Самовар”