Глек із золотом

Довелося мені чути від наших старих, старі чули від дідів, а діди – від своїх дідів, що жив колись дуже бідний селянин. І було у нього всього нічого – пара волів та смужка землі.

А взимку раптом воли його сконали.

Прийшла весна – час орати та сіяти. Що поробиш, довелося селянину здавати землю сусіду.

Став сусід орати, як раптом плуг наштрикнувся на щось.

Дивиться він – а то в землі глек із золотом.

Кинув він запряжених волів посеред поля і побіг у село до господаря землі.

– Гей, світ очам твоїм! У тебе в землі глек із золотом знайшовся! Піди, забери його!

– Ні, брате, це не моє. Ти заплатив за землю, ти її ореш, і тому все, що з цієї землі вийде, – твоє. Золото вийшло – і воно твоє.

Засперечалися вони. Один торочить – золото твоє, другий – золото твоє. От вже й бійка почалася.

Пішли до царя зі скаргою. Почув цар про глек із золотом і каже:

– Ні, не ваш він! У моєму царстві відшукався, тож, мій!

Зібрався цар і вирушив зі своїми слугами по глек із золотом.

Приїхали вони в поле, подивився цар і відсахнувся: яке там золото – у глеку повнісінько змій!

Розлючений цар повернувся до своїх покоїв і велів покарати зухвалих селян за те, що насмілилися обдурити його.

– Царю! – заволали бідолахи. – Чому караєш нас? Може, ти погано роздивився? Немає у цьому глеку змій! Золото в ньому, золото!

І вирішив цар ще раз послати своїх людей, нехай перевірять.

Поїхали слуги, повернулися до господаря і кажуть, що в глеку, мовляв, дійсно, золото.

– Оце дива! – здивувався цар. Отже, я не розгледів! Чи може не той глек бачив?

Зібрався цар і знову поїхав на поле. Дивиться у глек – і знову в ньому повнісінько змій. Як таке може бути?

Наказав цар покликати до нього усіх мудреців.

– Поясніть мені, що це за дива? Селяни знайшли в землі глек із золотом. Пішов я подивитися на цей глек у полі, а в ньому – змії. Людей своїх послав – у глеку знову золото! Що це значить?

Відгадка тут проста, великий царю! – відповіли мудреці. – Глек із золотом дарований біднякам за їх працьовитість та чесність. І тому коли в поле йдуть вони, – вони знаходять золото, це їм плата за працю. А ти крадеш чуже щастя, от і знаходиш замість золота змій.

Цар скривився і не одразу знайшов, що відповісти.

– Добре, – сказав він нарешті, – тоді скажіть, кому з двох має належати це золото?

– Звичайно, господарю землі! – вигукнув сусід-орендатор.

– Ні, тому хто орав! – заперечив господар землі. І вони знову почали сперчатися.

Глек із золотом

– Зачекайте, не сваріться! – зупинили їх мудреці. – Скажіть, краще, чи є у вас діти?

Виявилося, що в одного селянина є син, а в другого – дочка.

І вирішили мудреці: нехай сусіди повінчають своїх сина та дочку та віддадуть їм знайдене золото. На тому й погодилися та перестали сперечатися.

Сім днів та ночей святкували весілля.

А глек із золотом віддали молодим