Голубочки

Компанієць Лідія Олександрівна

Голубочки - Лідія Компанієць

З українського фольклору

Якось вдень,
На старість літ,
Посварились
Баба й дід,

А тоді –
Як діточки –
В різні боки
Та кутки.

Дід мовчить:
Уперся він,
Мов кілочок той
У тин.

Не говорить
І стара…
Вже й обідати
Пора…

Вже спустилася
Пітьма,
А розмовоньки –
Нема…

Баба зроду
Говірка,
Ця мовчанка
Їй тяжка.

Розтуля вона
Вуста,
В діда лагідно
Пита:

– Ти, старий,
Учора чхнув?
Дід удав,
Що не почув.

– Чхнув чи ні?–
Стара ізнов.
– Чхнув… То що?
– То будь здоров!

Засміявся дід
В одвіт…
Помирились
Баба й дід

І сидять вони укупці –
Голубочок при голубці.

 

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Веселі пригоди”
Збірка
Упорядник – Ірина Маценко
Видавництво: “Веселка ”
м. Київ, 1985 р.

1 Коментар
  • Наталія
    29.01.2023 02:05

    Цей вірш пам’ятаю з дитинства. Дуже любили слухати мене дідусь із бабусею. Тільки забігаю до них, дідусь з порога: ” Ну, Наталочка, нам про того діда й бабу розкажи…” І я як на сцені, на стільчику, починала декламувати. А вони весело сміялися і тішилися, що я так майстерно це робила. Як давно це було. Уже давно немає дідуся з бабусею і татуся. Маю вже давно онуків, а натрапивши на цей вірш в інтернеті, все згадалося враз. Виявилося, що я його відмінно пам’ятаю й досі. Дякую за поезію, за спогади дитинства.

    2
    0
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: