Голубочки

Якось вдень,
На старість літ,
Посварились Баба й дід,

А тоді —
Як діточки —
В різні боки
Та кутки.

Дід мовчить:
Уперся він,
Мов кілочок той
У тин.

Не говорить І стара…
Вже й обідати Пора…
Вже спустилася Пітьма,
А розмовоньки — Нема…

Баба зроду Говірка,
Ця мовчанка їй тяжка.
Розтуля вона Вуста,
В діда лагідно Пита:

— Ти, старий,
Учора чхнув? —
Дід удав,
Що не почув.

— Чхнув чи ні? ——
Стара ізнов.
—Чхнув… То що?
—То будь здоров!

Засміявся дід В одвіт…
Помирились Баба й дід.
І сидять вони укупці —
Голубочок при голубці.