Горобець-молодець

Одної холодної зимової ночі горобець Ласун не вернувся під стріху хати край села, де зимували всі горобці.

Що тільки не думали про це! Одні горобці казали, що Ласун — дуже необачний і, мабуть, його впіймала кішка.

Другі стояли на тому, що любов до ласощів завела його в пастку.

Треті запевняли, що він утік на інший кінець села, де більше харчу. Дехто вірив, що Ласун заблукав і ночує під чужою стріхою.

Його мати, стара горобчиха Ковтнишмат, весь час плакала і з горя скубла на собі пір’я. До самого світанку її заспокоювали, що син повернеться.

І справді, коли горобчиха Ковтнишмат по паузі знову заголосила, Ласун шугнув під стріху, радісно сплеснувши крильми.

— Де ти був? Що з тобою сталося? Чому не вернувся вчора ввечері? — з’юрмилися навколо нього всі горобці.

— Вчора ж увечері захурделило,— почав пояснювати Ласун.— Я збився з дороги. Сів на якийсь дах і, не знаючи, що робити, там і лишився.

— Просто на даху! — зойкнув від здивування старий горобець Цвірілик-співець.— І ти не замерз?

— Ти найхоробріший з-поміж нас усіх! — захоплено вигукнула молода горобчиха і всміхнулася йому.

— Що герой, то герой, нічого не скажеш! — потвердив старий горобець Цвірілик-співець і ласкаво поплескав його по настовбурченому пір’ї.

Ласуна вихваляли всі горобці, кожен хотів бути йому за приятеля.

Тільки Горобець-Молодець мовчки сидів осторонь і з прихованою заздрістю слухав те вихваляння. Досі він перемагав у всіх горобиних змаганнях.

І от несподівано горобець Ласун зажив більшої слави, ніж він сам.

— Кажуть, що сьогодні увечері буде ще холодніше? — запитав схвильовано Горобець-Молодець.

— Ти ще й питаєш! — дружно відповіло кілька старих горобців.— Учора йшов сніг, було тепло. Зараз небо ясне, без жодної хмаринки, вночі буде лютий морозисько.

— Гаразд,— сказав Горобець-Молодець і з викликом глянув на Ласуна.— Цю ніч я простою на гребені хати, де шугає холодний вітер.

Всі здивовано глянули на нього.

— Чи ти здурів! — закричав старий горобець Цвірілик-співець.

— Ось побачите! — заявив рішуче Горобець-Молодець.— Я переможу горобця Ласуна.

— Але ж горобець Ласун цього не хотів… Він просто заблукав,— обурився Цвірілик-співець.— І вчора було набагато тепліше… А сьогодні увечері дерево й камінь затріщать від морозу…

Намагалися й інші горобці уговорити його не робити такої дурниці, застерігали, що він поплатиться,— але ніщо не допомогло.

Уся горобина зграя неабияк сполошилася. Одні запевняли, що Горобець-Молодець не витримає і по¬
вернеться, інші доводили, що він загартований і витерпить найлютіший холод, треті просто хвалили його і казали, що він на все здатний. Були й такі горобці, які з недовірою похитували головами чи мовчки плакали,— їм було шкода Горобця-Молодця.

— Пропаде! Пропаде! — невтішно плакала його тітка.

З хвилюванням діждалися ночі й настрахані провели його на стару хату. Горобець-Молодець зараз видавався їм ще стрункішим, ще вродливішим. Білі цяточки на його крильцях аж виблискували в пітьмі.

Він махнув на прощання крилом і випурхнув на гребінь даху. Дув холодний пронизливий вітер. Кілька промерзлих зірочок злякано мигтіли над сонним селом, ліниво куріло з димарів…

Горобці ледь дочекалися ранку. Як тільки бліде зимове сонце виткнулося з-за далеких білих пагорбів, вони з галасом випурхнули з-під стріхи. На гребені хати лежав скоцюрблений Горобець-Молодець, нерухомий, задубілий.

— Марнолюбство його згубило! — сказав старий Цвірілик-співець і з сумом відвів погляд.