Гусак і півник
Ірис Ревю
Жили-були гусак та півник. Вони дуже хотіли потоваришувати. Але гусак умів розмовляти тільки на гусячій мові, а півник – на курячій.
Гусак казав: «Га-га-га, га-га-га».
А півник: “Ку-ку-рі-ку, ку-ку-рі-ку”.
І зрозуміти вони одне одного, як не старалися не могли.
Як тоді потоваришувати?
Курочки дивувалися:
— Як може гусак дружити з півником? Адже вони такі різні.
Якось півник, як завжди, прокинувся рано і розбудив сонечко: «Ку-ку-рі-ку!». Гусак, почувши його голос, теж розплющив очі.
Почали вони снідати. Гусак клює зернятка і півник теж. Гусак знайде гарне насіння, і півника пригощає.
Після сніданку півник вирішив подрімати на сонечку. А гусак у тінь сховався. Аж раптом бачить — далеко за деревами миготить рудий хвіст. Це лисиця вирішила поласувати півником.
Зашипів гусак голосно, загелготав: «Га-га-га! Га-га-га!»
Лисиця злякалася, зрозуміла, що її викрито, і втекла назад у ліс.
Почувши гучний крик гусака, півник прокинувся і побачив лисицю, що тікає. Тут він зрозумів, хто його врятував. То був його друг – гусак.
До вечора гусак і півник гуляли разом, а ввечері розійшлися по своїх хатинках – півникові треба рано вставати, сонечко будити!
А ось і казочці кінець! А хто слухав – молодець!
Добраніч!