Ягуар і кролик

Засіяв раз ягуар поле, але воно геть усе заросло кропивою. Ягуар дуже засмутився. Він не міг ступити на поле, бо кропива дуже жалила. Тоді він окликав усіх звірів на раду.

— Той, хто виполе мені поле й жодного разу не почухається,— сказав ягуар,— дістане в нагороду бика.

Першою відгукнулася мавпа. Але тільки-но взялася полоти, як зачухалася так, що ягуар вмить прогнав її.

Потім на поле вийшов цап, але він так махав головою і чухався рогами, що ягуар швидко його прогнав.

І от свої послуги запропонував кролик.

— Оце так! — вигукнув ягуар.— Ні мавпа, ні цап не могли виполоти поле, то куди вже тобі, безхвостому!

Але кролик не відступався, і ягуар урешті-решт погодився, щоб той виполов поле.
Спершу ягуар сам наглядав за кроликом, але потім стомився й подався додому, залишивши на полі свою дочку.
Кропива дуже жалила кролика, і він ледве стримувався, щоб не почухатись. Аж раптом йому сяйнула щаслива думка. Він повернувся до ягуарової дочки і спитав:

— Послухай, ягуарко, а твій батько обіцяв у нагороду не того бика, в якого жовта пляма ось тут?

І, кажучи так, почухав лапкою бік.

— А друга пляма ось тут?

І почухав спину.

— А третя ось тут?

І почухав мордочку.

Ягуарова дочка відповіла, що це саме той бик.

Кролик полов поле, і, коли йому хотілося почухатись, він знов і знов питав у ягуарової дочки, чи немає в бика жовтої плями там, чи там, чи там,— і чухався.
Виполов він усе поле і заробив у нагороду бика.
Але ягуар сказав:

— Ось тобі бик, куме кролик. Проте забити його ти можеш тільки в такому місці, де ні муха не дзижчить, ні півень не співає, ні курка не квокче.
Кролик згодився і, взявши бика, пішов шукати підходяще місце. Пройде трохи, зупиниться, прислухається — аж чує: «Ку-ку-рі-ку!»
«Тут не можна, тут півень співає»,— думав кроликь і йшов далі.

Йшов він, ішов, аж поки прийшов у таке місце, де жодна муха не дзижчала і жоден півень не співав. Тут він забив бика. Але відразу перед ним мов з-під землі з’явився ягуар.

— Куме кролик! Тобі самому з цілим биком не впоратися. Дай-но мені шматок м’яса!

Кролик дав ягуарові шматок м’яса, і ягуар умить його проковтнув.

— Ну, хіба це шматок — на один зуб! Дай іще!

Кролик дав іще шматок. Зрештою, ягуар зжер усього бика.

А кролик, засунувши ніж за пояс, подався додому дуже засмучений. Він думав, як би йому провчити ягуара. І надумав. Пішов до лісу й заходився зрізати ліани. Аж тут з’явився ягуар:

— Що це ти робиш, куме кролик?

— Та ось зрізаю ліани. Кажуть, бог розгнівався на звірів і збирається наслати на землю страшну бурю. То я хочу прив’язати себе до якогось дерева.

Ягуар затрусився зі страху і попросив:

— Прив’яжи і мене, куме!

— Не можу,— зітхнув кролик.— Мушу бігти додому — діток прив’язати.

— Спершу мене прив’яжи! — благав ягуар.— А потім побіжиш додому.

Кролик почухав голову й нарешті сказав:

— Ну гаразд, куме ягуар, на знак нашої дружби я зроблю тобі таку ласку.

І він прив’язав ягуара до дерева так міцно, що той і поворухнутися не міг.

— Тепер тебе ніяким вітром не відірве,— сказав кролик.

І побіг додому, і так по дорозі реготав, аж падав.
Скоро чи не скоро, але ягуар, побачивши, що вітру нема й сліду, здогадався — тут щось не так. «Кролик, дурний кролик,— і обдурив мене, ягуара?! Як же мені тепер звільнитися від пут?»
Раптом ягуар побачив мавпу — повільно йшла повз дерево.

— Люба мавпо, будь ласка, відв’яжи мене!

Але мавпа ваідповіла:

— Хай поможе бог тому, хто тебе прив’язав!

І пішла своєю дорогою.
Повз дерево йшов олень.

— Друже олень, будь ласка, відв’яжи мене! — попросив ягур.

Але олень, хоча й був не вельми тямущий, відповів так само, як мавпа, і втік.

Йшов повз дерево цапок. І його попросив ягуар допомогти, але й цапок утік.
Минуло кілька годин, і кролик захотів глянути, що робить ягуар.

— Куме кролик, нарешті! Вітру немає, а я вже зовсім знесилів, прив’язаний! Відв’яжи мене! — зраділо мовив ягуар.

Зглянувся кролик на ягуара і став його відв’язувати. Але тільки-но ягуар відчув себе вільним — одразу кинувся на кролика. Кролик устиг шаснути в нірку під деревом. Ягуар схопив його тільки за лапу.

Кролик зареготав:

— Ха-ха-ха! Який же ти дурний, пане ягуар! Схопив корінь, а думаєш — то моя лапа. Ха-ха-ха!

Ягуар, зовсім збитий з пантелику, розтиснув кігті.
Кролик миттю шаснув глибше в нірку.
В цей час па дерево неподалік сіла чапля. Ягуар гукнув їй:

— Кумо чапля, постережи цю нірку, поки я принесу лопату! Гляди, щоб кролик не втік!

Чапля залишилась на дереві, не зводячи очей з нірки.
А кролик і каже:

— Ну й дурна! Хіба так треба стерегти нірку, де сидить кролик?

— А як? — питає чапля.

— Треба сісти біля самої нірки й засунути дзьоб усередину.

Чапля злетіла з дерева й засунула дзьоб усередину.
А кролик кинув їй в очі жменю піску — і ходу!
Повернувся ягуар з лопатою. Копає, копає — кролика нема й сліду…

— Кумо чапля! Де дівся кролик?

— Не знаю! Він звелів мені засунути дзьоб у нірку. Отож я й засунула. А він кинув мені в очі жменю піску. Я осліпла і більше нічого не бачила.

Розлютився ягуар і як замахнеться на чаплю! Але вона ухилилась від удару та й полетіла собі геть, дуже задоволена.

* * *
— Дуже гарна казка! — вигукнула Емілія.— Взагалі, казки про звірів мені подобаються куди більше,ніж про всіх отих королів та принцес.

— Атож,— кивнула тітонька Настасія.— Пам’ятаю, коли ви читали казки про королів, принців та принцес, а потім гралися — нібито запрошували їх усіх до себе в гості… Дивилася я на вас, і раптом стало мені сумно — згадала про нашу корову. Подумала: вона ж бо звикла до тихого, спокійного життя, а тут вийде ранком у двір, побачить стільки поважних осіб і перелякається, і ще, дивись, захворіє, і молоко в неї пропаде, і ми ціле літо будемо без молока!..

— Ці казки,— сказала донна Бента,—склали індіанці й негри Бразілії — люди, які живуть у глухих лісах. Тому в них розповідається про звірів, і в усіх цих звірів норови різні, залежно від того, користь чи шкоду приносять вони людям. Ягуара, найненависнішого звіра, в цих казках попитають у дурні. Бачите — навіть кролик його перемагає…

— Мені дуже сподобалось,— озвалася Косинка,— як кролик обдурив ягуарову дочку — запитував, де в бика плями, а сам чухався. Тітонько Настасіє, розповідайте нам казки тільки про звірів, гаразд?
Королі та принцеси всім уже набридли.

— Гаразд. Я розповім казку «Котячий стрибок»,— сказала тітонька Настасія.