Як Апенді перехитрив хана

У давні-давні часи жив багатий і хворий на всю голову хан. Якось він оголосив, що дасть глечик золота тому, хто простоїть ніч на холодній вежі.

Багато хто пробував, але не витримував до ранку: ночі були холодні і морозні.

Тоді вирушив до хана Апенді. Хан повторив умову, і Апенді всю ніч простояв на вежі у своєму рваному каптані. Вранці Апенді прийшов до хана і почав вимагати обіцяне.

— Чекай, чекай, Апенді, — сказав хан, — доведи, що ти простояв усю ніч. Скажи, що ти бачив уночі, стоячи на вежі?

— Я бачив, – відповів Апенді, – як вдалині спалахнула пожежа і вогонь піднявся до неба.

— Коли, так, — сказав хан, — якщо ти бачив вогонь, то ти грівся.

І хан не дав йому обіцяної нагороди.

Вирішив Апенді перехитрувати хана і незабаром запросив його до себе на обід, попередивши заздалегідь про якесь диво.

Цікавість розібрала хана, і він подався до Апенді зі своїми міністрами.

Чекають вони годину, другу, третю, а обіду все немає. Розсердився хан, вийшов із юрти і бачить: сидить Апенді біля казана, високо підвішеного на двох стовпах.

— Що ти робиш? – Запитав хан.

— Варю обід, — байдуже відповів Апенді.

— Де ж вогонь?

— Мій обід варить сонце.

—  Дурень! – грізно сказав хан. — Хіба сонце може з такої висоти варити твій обід?

— Ти маєш рацію, хане, – спокійно відповів Апенді, – сонце не може зварити обіду, як не могла далека пожежа в степу зігріти моє тіло.

Довелося хану виконати умову — віддати Апенді глечик із золотом.