ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Як блазень Гонелла бився об заклад

Італійські народні казки

Герцог Лоренцо Медічі на ім’я Чудовий, ніколи не сідав за стіл на самоті. – Тільки собака, – говорив він, – роздобувши кістку, забивається з нею у кут і на всіх ричить. А людині повинне бути приємніше пригощати друзів, чим їсти самому. До того ж цікава бесіда – краща приправа до будь-якої страви.

Тому у палаці Лоренцо щовечора збиралися на вечерю вчені, поети, музиканти й знатні городяни. Деякі приходили послухати розумні речі, другі самі не були проти поговорити. Напрошувалися до нього у гості й просто любителі смачно поїсти.

У один з таких вечорів за столом заговорили про те, що Флоренція багата не тільки прекрасними будинками, фонтанами й статуями, але й прекрасними майстрами.

– Найбільше у нашому славному місті кравців, – сказав літній суддя, який завжди одягався так пишно, що усі над ним сміялися.

– Дурниця, – відповів йому молодий дворянин, відомий забіяка, який за будь що, пускав у хід свою шпагу, – у Флоренції найбільше зброярів.

– А от і ні, – втрутилася у суперечку прекрасна дама, уся обвішана коштовностями, – найбільше золотарів. Щоб купити ось цей перстень, я об’їхала сто двадцять вісім ювелірів.

– А ти що скажеш, Гонелла? – повернувся герцог Лоренцо до свого блазня, який сидів біля нього на маленькій лавочці.

– У Флоренції найбільше лікарів, – відповів, не замислюючись, Гонелла.

Герцог дуже здивувався.

– Що ти! – сказав він. – У списках городян Флоренції значиться тільки

три медики: мій придворний лікар Антоніо Амброджо й ще два для всіх інших.

– Ой-йой! Як мало знають правителі про своїх підданий ! Якщо шановний лікар Амброджо день і ніч піклується про ваше здоров’я, яке й без того не таке вже погане, вам здається, що всі інші флорентійці цілком здорові. Тим часом вони тільки те і роблять, що хворіють і лікуються. А хто їх лікує? Кажу вам, Лоренцо, що у Флоренції кожний десятий – лікар!

Герцог, який більш охоче сміявся, коли Гонелла жартував не над ним, а над його гістьми, насупився.

– Твої слова коштують недорого. Я охоче заплачу сто флоринів, як ти підкріпиш їх доказами.

– Добре! – відповідав Гонелла. – Я доведу вам, що кожне моє слово коштує набагато більше флорина. Не пізніше завтрашнього вечора я надам вам список лікарів.

Герцог відчепив від пояса гаманець, відрахував сто золотих монет і поклав їх у срібну вазу.

Гонелла став на своїй лаві на весь зріст і поклонився сидячим за столом.

– Не бажаєте й ви, синьйори гості, взяти участь у заставі? Ви так часто набиваєте собі животи за столом герцога, то що вам заважає хоч раз заплатити за частування якщо не самому господареві, те хоча б його блазневі. Гостям нічого не залишалося, як розв’язати свої гаманці. Срібна ваза до країв наповнилася монетами.

Наступного ранку Гонелла обв’язав щоку товстою вовняною хусткою й вийшов з палацу. Не пройшов він і ста кроків, як йому зустрівся багатий купець, що торгував шовком.

– Що з тобою, Гонелла? – запитав купець.

– Ой, мої зуби! – застогнав Гонелла. – Перець, розплавлене олово як вогонь, що палає, – ось що у мене у роті.

– Я тобі пораджу вірний засіб, – сказав купець. – Уночі проти Нового року ти повинен спіймати на перехресті чотирьох вулиць чорного кота й вирвати у нього із хвоста три волосинки. Ці волосинки спали й понюхай попіл. Зубний біль як рукою зніме!

– Дякую вам, пане Лючано! Жаль тільки, що Новий рік ми вже відсвяткували два тижні назад. Але якщо мої зуби доболять до нового Нового року, я скористаюсь вашою порадою. А поки дозволите її записати, щоб не забути. Другим, хто зустрівся блазневі, був настоятель флорентійського монастиря.

– Ой, святий отче, – заговорив Гонелла,   вглядівши його, – гріх виголошувати вголос лайки, але через ці прокляті зуби я всю ніч не спав.

– Добре, що ти зустрів мене, – каже настоятель. – Я знаю вірний засіб. Піди додому і загрій собі червоного вина. Набери повний рот і читай про себе молитву. Закінчиш молитву, проковтни вино. Потім знову набери у рота вина й знову помолися…

– Чи багато треба проковтнути…я хотів запитати, прочитати молитов? – запитав Гонелла.

– Чим більше, тим краще, – відповів настоятель.

– Ваша порада мені подобається, – сказав Гонелла. – Я дуже люблю червоне вино. Піду молитися.

Гонелла заніс ім’я настоятеля і його пораду у свій список і пішов далі.

Поради так і сипалися на нього. Учені, поети, музиканти, знатні містяни, ремісники й селяни – усе зупинялися, углядівши обв’язаного хусткою Гонеллу. Як ці люди не поспішали по своїх справах, вони не жалували, часу, щоб розтлумачити блазневі, яким способом позбутися зубного болю.

Гонелла всіх вислухував і усе записував. Скоро у нього й насправді ледве не розболілися зуби.

Надвечір Гонелла, похитуючись від утоми, повернувся до палацу. На палацових сходах він зустрів самого герцога Лоренцо, який збирався проїхатися верхи перед вечерею.

– Мій бідний Гонелла! – вигукнув герцог. – У тебе болять зуби?

– Жахливо, ваша величність, – відповів блазень. – Я навіть хотів попросити у вас дозволу звернутися до вашого придворного лікаря шановного Антоніо Амброджо.

– Навіщо тобі Амброджо? Я розуміюсь у таких справах більше, ніж він, і сам вилікую тебе. Візьми листя шавлії, завари їх і роби гарячі припарки. Добре ще настояти ромашку й полоскати рота. Непогано допомагає нагрітий пісок у полотняному мішечку. Корисно також…

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Три апельсина”

Итальянские народные сказки

Видавництво: “Речь” 2016 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: