Як Бодя до теплої країни приїхав

Казки Еліни Заржицької

Скучив мавпеня Мишко за козенятком Бодею. Дуже йому Бодю побачити захотілось. Він подзвонив козеняті й запросив у гості.

Зраділо козеня і швиденько зібралось до теплої країни. Приїхав. Мишко його радо зустрів, пригостив бананами й кокосами. Потім мавпеня зібралося мити посуд.

– Почекай, – каже Бодя. – Біля пальми погуляй. Але далеко не йди. Бо у нас тут небехпеки на кожному кроці.

– Так-таки небезпеки? – не вірить козеня.

– Нехай не на кожному, – погоджується мавпеня. – Тільки все одно, треба знати, як у теплій країні правильно поводитись. І пішов на кухню.

Бодя покрутився біля пальми, все роздивився. Потім побачив трішки далі дерево незнайоме. На його вітах висіло щось, схоже на ковбасу. Підійшов Бодя до дерева, зірвав плід, відкусив, пожував… Скривився й сказав:

– Фу, як несмачно!

Озирнувся: де б його рота прополоскати? Побачив неподалік озеро. Підійшов, озирнувся та й зайшов по коліна у воду. А там його хтось за ніжку – хап!

– Ой-ой! Допоможіть! – скрикнув Бодя.

На його крик приплив крокодильчик Рильчик. Подивився й питає:

– Це ти той Бодя, що до Мишка в гості приїхав?

– Я! – кричить козеня. – Допоможи! Бо мене зараз хтось на дно затягне!

Пірнув крокодильчик. І за мить ніжка козеняти звільнилась.

– Я вільний! – радіє Бодя. – Цікаво, що сталося?

Випірнув на поверхню Рильчик і пояснив Боді, що то тато крокодил ледь козеня не вполював

– З’їсти хотів, – пояснив Рильчик, – голодний дуже. Я йому пояснив, що ти – гість, тебе їсти не можна. Біжи звідси швидше.

Бодя й побіг. Біжить і бачить, що біля купи пальм пасок лежить. Чорний, блискучий!

– Подарую мамі! – зрадів Бодя.

Підбіг і тільки-но хотів підняти пасок, як він здригнувся, зашипів і над травою піднялась голова тітоньки змії – Чорної Мамби.

– Ти хто? – питає Мамба.

– Я – козеня Бодя, приїхав до Мишка в гості, – тремтячим голосом відповідає Бодя.

– Фу, який необережжжний! – шипить Мамба. – Ще б трішшшки, і я тебе б вкус-ссила. Чому сам вешшштаєшся? Де Мишшшко?

– Тут я! – до них підскочило засапане мавпеня. – Ти де запропав? Я тебе шукаю, а ти…

– Пішли звідси! – заблагало козеня. – Тут лячно!

– Не бійся! Я з тобою! Але ж, чому ти мене не послухався? Чому сам пішов?

– Я більше не буду! – тільки й відповіло козеня.

А ввечері Боді стало зле. З’ясувалось, що то після плодів ковбасного дерева, які козеня пожувало. Не можна було їх їсти.

Довго ще Бодя гостював у Мишка. Але більше без дозволу нічого не їв і наодинці не гуляв. Ще й друзям своїм заприсягався розповісти. І розповів. А ви як думали?

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: