<

Як Братчик Черепаха усіх здивував

Казка дядечка Римуса. Читати українською онлайн.

— Скажи, дядечку Римусе, — поцікавився якось хлопчик, умостившись на колінах у старого негра, — а правда, що Братчик Кролик був найхитріший серед усіх-превсіх? Хитріший від Братчика Вовка, і Братчика Опосума, і Старого Лиса?

— Лише не хитріший від Братчика Черепахи, — підморгнув йому старий, вивертаючи кишені — спочатку одну, потім другу, щоб набрати тютюнових крихт для своєї люльки. — Бо найхитріший серед усіх був Братчик Черепаха!

Старий набив свою люльку і закурив.

— Ось послухай, синку, — сказав він. — Послухай, який хитрий був маленький Братчик Черепаха. Надумала якось Матінка Мідоус з дівчатками варити льодяники. І стільки сусідів зібралось на їх запрошення, що патоку довелося налити у великий казан, а вогонь розкласти надворі.

Ведмідь допомагав Матінці Мідоус носити дрова, Лис приглядав за багаттям. Вовк собак відганяв, Кролик тарілки змащував маслом, щоб льодяники до них не пристали.

А Братчик Черепаха — той заліз на крісло і обіцяв поглядати, щоб патока через край не втекла.

Сиділи вони усі разом і один одного не кривдили, бо заведено було у Матінки Мідоус: хто прийшов, залишай всі чвари за дверима.

От сидять вони, теревені правлять, а патока вже піниться потроху і булькоче. І кожен почав вихвалятися.

Кролик каже — мовляв, він від усіх швидший, а Черепаха погойдується собі у кріслі та поглядає на патоку.

Лис каже — він від усіх хитріший, а Черепаха все погойдується у кріслі.

Вовк каже — він найлютіший, а Черепаха все погойдується та й погойдується у кріслі.

Ведмідь каже, що він сильніший від усіх, а Братчик Черепаха все погойдується та й погойдується. Потім примружив око та й каже:

— Схоже на те, що мене, стару шкаралупу, вже до уваги й не беруть? Ну, ні! Чи ж дарма доводив я Братчику Кролику, що є бігуни кращі від нього? От захочу, доведу Братчику Ведмедю, що йому зі мною не впоратись.

Тут всі почали сміятися і реготати, бо на вигляд Ведмідь дуже вже сильний. От Матінка Мідоус встає і питає, як вони хочуть помірятись силою.

— Дайте мені міцну мотузку, — просить Братчик Черепаха, — я пірну під воду, а Братчик Ведмідь хай спробує витягнути мене звідти.

Всі знову — в регіт, а Ведмідь встає і каже:

— А мотузки в нас немає.

— Так, — каже Братчик Черепаха, — та й сили також.

А сам погойдується і погойдується у кріслі та поглядає, як кипить і булькоче патока.

Зрештою Матінка Мідоус сказала, що, так і бути, позичить їм свою мотузку для білизни, і поки льодяники прохолонуть у тарілках, вони можуть піти на озеро.

Братчик Черепаха сам був розміром з долоньку, так що дуже смішно було слухати, як він вихваляється, що перетягне Братчика Ведмедя. І всі попрямували на озеро. Братчик Черепаха обрав місцинку на власний смак, узявся за один кінець мотузки, а другий простягнув Ведмедю.

— Значить, так, пані та панове, — сказав він, — ви усі з Братчиком Ведмедем йдіть он у той лісочок, а я тут залишусь. Коли я крикну, хай Братчик Ведмідь тягне. Ви усі тримайтеся за той кінець, а з цим я й сам упораюсь.

Ну, всі пішли, і Братчик Черепаха залишився біля озерця один. Тоді він пірнув на дно і міцно прив’язав мотузку до велетенського корча. Потім випірнув і гукає:

— Тягни!

Накрутив Братчик Ведмідь мотузку на руку, підморгнув дівчаткам та як смикне!

Тільки Братчик Черепаха не піддався. Узяв Ведмідь мотузку обома руками та як рвоне! А тому знову хоч би що. Тоді повернувся Ведмідь, перекинув мотузку через плече і зібрався було піти геть разом з Братчиком Черепахою, та нічого в нього не вийшло: Братчик Черепаха — ані руш!

Братчик Вовк не втримався і почав допомагати Братчику Ведмедю. Але користі з того було мало. Усі вони взялися за мотузку і як налягли! А Братчик Черепаха кричить:

— Гей, ви там! Чого так погано тягнете?

Побачив Братчик Черепаха, що вони перестали тягнути, пірнув і відв’язав мотузку. А коли вони підійшли до озера, Черепаха вже сидів на бережку, ніби нічого й не сталося.

— Коли ти смикнув останній раз, ти ледь не переміг мене, — каже Братчик Черепаха. — Ти дуже сильний, Братчику Ведмідь, але я таки дужчий!

Тут Ведмідь повертається до Матінки Мідоус і каже:

— Щось у мене слинка тече! Певно, льодяники вже прохололи.

І всі взялися за льодяники, а старий Братчик Ведмідь набив повний рот і голосно захрумкотів, щоб ніхто не почув, як з нього сміється Братчик Черепаха.

Старий замовкнув.

— І як тільки мотузка не порвалася… — задумливо сказав хлопчик.

— Мотузка! — вигукнув дядечко Римус. — Дорогенький, та ти знаєш, які тоді були мотузки? У Матінки Мідоус така була мотузка — хоч бика на ній вішай!

І хлопчик охоче повірив мудрому дядечку Римусу.

Вже зовсім стемніло надворі, коли Джоель обійняв старого негра і сказав йому: «На добраніч».

— Як багато казок ти знаєш, дядечку Римусе! — зітхнув хлопчик, якому дуже не хотілося розлучатися зі стареньким. — А що ти мені завтра розповіси?

Дядечко Римус лукаво посміхнувся:

— От уже й не знаю, синку. Може, я розповім тобі, як Братчик Кролик налякав своїх сусідів. Або ж про те, як Братчик Лис упіймав Матінку Конячку. Чи про те, як Ведмежатко бавило маленьких Крокодильчиків. Багато казок на світі. А тепер біжи, друже, хай тобі насняться чудові-пречудові сни.

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казки дядечка Римуса”
Видавництво “Країна Мрій”, м. Київ, 2009р.
Переклад – Леся Борсук.

Залишити коментар