<

Як Чорнобурчик у футбол грав

Казки Михайла Пляцковського

— Сьогодні футбольний матч, — сказало цуценя Тявка. — Зустрічаємось із командою Братів-Кроликів. Ти, Чорнобурчику, найспритніший. Тобі, бути нашим воротарем!

Кіт Чорнобурчик від такої похвали навіть хвостом завиляв і каже:

–  Згода. Я жодного гола не пропущу. Не хвилюйтесь!

— От і добре, — зраділо цуценя. — У нападники, крім себе, я беру телятко Рогалика і козеня Мармеладика. Каченя Крячик і курчатко Фью залишаться в захисті.

– Зрозуміло! – відповіли всі разом.

– Люблю футбол! — додало курчатко.

Рівно о дванадцятій годині приїхали автобусом Брати-Кролики. Суддя півень Кукарекс подав голос – команди вибігли на галявину. Воротарі одягли рукавички і застрибали біля своїх воріт.

Звісно зібралося ​​багато вболівальників. Квочка Соня з’явилася з цілим виводком курчат. Корова Муренка привела знайому череду. Не обійшлося і без родичів цуценятка Тявки.

Уболівальники Кроликів теж приїхали. І ось настала урочиста хвилина: капітан Тявка та капітан Братів-Кроликів Качанчик потиснули один одному лапи — і почалася гра. М’ячик скакав від одного гравця до іншого, але рахунок залишався нічийним.

Невідомо, як закінчився би перший тайм, якби не з’явився раптом один непередбачуваний уболівальник — мишеня Крихітка, від одного імені якого у кота Чорнобурчика спалахували очі й вигиналася спинка. Крихітка частенько жартував над котом і тікав у свою нірку прямо з-під його носа. Чорнобурчику не залишалося нічого іншого, як чекати наступного зручного моменту.

І ось у той самий момент, коли Брати-Кролики розпочали атаку, Чорнобурчик і побачив мишеня Крихітку. Він скосив на нього очі, заворушив вусами і забув про те, що стоїть на воротах.

Отут і був забитий перший гол. Брати-Кролики стрибали від радості, обіймаючи один одного. Суддя Кукарекс прокричав своє знамените “кукаріку” – і команди пішли на перерву. Цуценя Тявка підійшло до Чорнобурчика і запитало:

– В чому справа? Що трапилося? М’яч, який ти проґавив, змогло би взяти навіть курча Фью! Чорнобурчик мовчав, опустивши голову. І тоді всі зашуміли, а каченя Крячик сказало:

— Я знаю, чому Чорнобурчик пропустив гол…

– Чому? – спитав Тявка.

— Він стежив не за м’ячем, а за мишеням…

– Крр-рихітка? — загарчало цуценя. — То це він вивів з гри нашого кращого воротаря? Його треба негайно прогнати!

І цуценя помчало шукати мишеня. Але Крихітка не став чекати, щоб його спочатку спіймали, а потім прогнали. Він утік сам.

У другому таймі з подачі козеняти Мармеладика гол у ворота Братів-Кроликів забило цуценя Тявка. Дуже раділи футболісти, що гра закінчилася внічию. А вболівальникам це чомусь не сподобалось.

— Так нікуди не годиться! — прокудахтала квочка Соня.

— Перемога не дісталася нікому! — голосно замикали всі корови на чолі з Муренкою.

— Нічого, — заспокоїло своїх уболівальників цуценя Тявка. — Наступного разу ми обов’язково переможемо!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.9 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар