Як дівчина в бичка перетворилася

Жили  в одному селі старий зі старою, і була у них дочка незвичайної краси.

Якось полював у тих лісах  один молодий князь. Почався дощ і вирішив князь перечекати його у старого і старої. Увійшов в їхню хатинку і онімів — ніколи не бачив князь такої красуні.

— Я візьму вашу дочку за жінку,— сказав князь.

З тим і поїхав.

Засмутилися старий зі старою, не хотіли вони єдину свою дочку за злого князя віддавати. День, другий минає — плачуть старі гіркими сльозами.

А дівчина розумна була, вирішила вона князя перехитрити.

Ось і каже своїм стареньким батькам:

— Бачила я сьогодні віщий сон і чула голос: «Підеш заміж за злого князя, перетворишся на бичка».

Ще більше засмутилися старі та робити нічого. Прислав князь за красунею паланкін, посадили туди дівчину і понесли у княжий палац.

Довго несли слуги паланкін, втомились і вирішили відпочити.

Зупинилися біля корчми, а дівчині наказали:

— Нікуди не виходь, князь не велів.

Тільки слуги пішли, вилізла красуня з паланкіна, бачить, на лузі бичок пасеться. Посадила дівчина бичка в паланкін, а сама втекла.

Вийшли слуги з корчми, підняли паланкін і понесли в палац.

Розсунув князь заслони паланкіна, та й обомлів — сидить замість красуні бичок. Розсердився князь і наказав старих у палац привести.

— Дурити мене надумали! Замість красуні дочки бика підсунули!

— Не гнівайся, князю,— відповідають старі.— Бачила наша дочка віщий сон і чула голос: «Підеш заміж за князя, перетворишся на бичка».

Нічого не залишалося князеві, як відмовитися від дівчини красуні.

Взяли старі бичка на мотузок і повели додому. Тужили, плакали, та робити нічого. Час спливав, бичок ріс, і старенькі любили його всім серцем.

Одного вечора тук-тук хтось у двері. Відчинили старі і очам своїм не вірять – стоїть перед ними донька жива і здорова. Не було кінця радості! Почали вони знову жити всі разом і над дурним князем посміюватися.