<

Як дві лисиці нору ділили

Казки Михайла Пляцковського

Знайшла лисиця Хитроочка нору. Велику, простору. Знайшла, зраділа та оголошення повісила:

СТОРОННІМ ЛИСИЦЯМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО.

Підмела вона нору своїм пухнастим хвостом, як віником, і пішла в магазин за продуктами.

Дочекалася лисиця Рудохвоста цього зручного випадку, оголошення в кущі викинула і розляглася в норі зручніше. Повернулася Хитроочка. Бачить: нору її зайняли. Тільки кінчик рудого хвоста назовні стирчить. Відразу здогадалася Хитроочка, хто в нору заліз без дозволу.

— Ану вилазь, Рудохвоста! Ти що, оголошень не вмієш читати?

– Яких оголошень? — удавано пискнула Рудохвоста.

– Звичайних! — каже Хитроочка. — Я ж чорним по білому написала: «Стороннім лисицям заборонено вхід». Хіба не зрозуміло?

— Жодного оголошення я не бачила! — збрехала Рудохвоста. — І взагалі, чого ти до мене пристала? Це моя нора.

— Як твоя, коли вона моя? — доводить Хитроочка.

–  Нічого подібного. Моя! – А ось і ні!

– А ось і так!

–  Не вигадуй!

– Не придумуй!

— Іди добром!

– Іди здорова!

Сперечалися-сперечалися Рудохвоста з Хитроочкою, раптом чують чийсь скрипучий бас:

— Хто в мою бер-р-рлогу заліз? Бр-р-рись!

Побачили крикливі лисиці Ведмедя — і втікати! Тільки хвости між деревами замиготіли. Так вони велику простору нору і не поділили. От немудрі! Навіщо чуже ділити? Правильно?

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар