Як Гонзик ходив по ліки
Чеські народні казки
Було у матері троє синів – двоє рідних, а третій пасинок. Його звали Ґонзик.
Звалила на нього мачуха всю хатню роботу. Тільки й було чути:
– Гонзику, сюди! Гонзику, туди!
А старший син Тонік нічого не робив. Він був ледарем. Якось хотіла мати послати його в ліс за дровами, а він відповідає:
– Не піду, бо я хворий.
Але Тонік був улюбленим синочком. Покликала мачуха Гонзіка і каже йому:
– Біжи, Гонзику, швидше в аптеку, принеси Тоніку ліки.
Гонзику дуже не хотілося бігти по ліки, але довелося. Пішов він, а брати навздогін йому кричать:
– Біжи, швидше біжи, Гонзику!
Побіг Гонзик з усіх ніг, прибіг до аптеки і бах – з розгону перекинув пляшки з ліками. Задзвеніли скалки, вибіг аптекар, дивиться, що за гість такий! А Ґонзик йому розповідає, що його брат Тонік хворий, – ось він і прибіг за ліками.
– То це ти мої пляшки розбив?! – закричав аптекар. – Ну і наробив же ти мені лиха! – Він схопив палицю, яка стояла в кутку, і потягнув нею Ґонзіка по спині два рази:
– Ось тобі! Отримуй свої ліки! Сам не свій прибіг Гонзик додому, а мачуха одразу до нього:
– Давай скоріше Тонікові ліки!
— Я вже не знаю, матінко, — відповів Гонзик, — не стало б йому гірше від цих ліків. Ну, не говори багато! – закричала мачуха. – Давай скоріше, що приніс!
Тут Ґонзік схопив палицю та як потягне Тоніка по спині. Раз ударив, два додав, б’є та примовляє:
– Отримуй ліки, що я тобі приніс! Схопився Тонік з ліжка, як ошпарений, і почав кричати, а Гонзик каже мачусі:
– Ось бачите, мамо, Тонік вже здоровий! Допомогли йому, значить, мої ліки!
Джерело:
“Чешские народные сказки”
Видавництво: “Детгиз”, 1951 р.