ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Як яйце мандрувало

Словацькі народні казки

Як яйце мандрувало? Ну, йшло собі, як усі на світі ходять: котилося! Котилося, куди легше, де б у щось тверде не вдаритися. Та й було це в давню давнину, то й не дуже розпитуйте, що та як. Буде й того, що казка вам скаже.
Отож у давню давнину пішло собі яйце мандрувати та й зустріло рака.

– Куди йдеш? – питається яйце.

– А ти куди? – і собі каже рак.

– Я йду мандрувати.

– То й я не буду гірш од тебе, піду й я!

От уже їх двоє, а вдвох воно й сміливіше.
Ідуть вони та й ідуть, аж зустрічають качку.

– Куди йдеш? – питається яйце.

– А ви куди? – і собі каже та.

– Ми йдемо мандрувати. Ходи з нами, та буде нас троє.

Качечка пристала, от уже їх троє.
Ідуть вони та й ідуть, аж зустрічають індика.

– Куди йдеш? – питається яйце.

– А ви куди? – і собі каже той.

– Ми йдемо мандрувати. Ходи й ти до гурту!

Індик пристав, от уже їх четверо.
Ідуть вони та й ідуть, коли зустрічають коня.

– Куди йдеш? – питається яйце.

– А ви ж куди? – питає й кінь.

– Ми йдемо мандрувати. Ходи з нами, та буде нас п’ятеро.

І кінь іде, от уже їх стільки, як на руці пальців.
Ідуть вони та й ідуть, коли зустрічають вола.

– Куди йдеш? – питається яйце.

– А ви ж куди? – і той собі.

– Ми йдемо мандрувати. Ходи з нами, мала купа – не велика.

Він пристав, от уже їх шестеро. Ідуть вони, аж зустрічають іще півня.

– Куди йдеш? – питається яйце.

– А ви ж куди це розігналися? – й собі питає півень.

– Ми йдемо мандрувати. Ходи, буде нас семеро!

От і добре. Тепер уже всі семеро добрих приятелів зібралися разом. Мандрували вони собі, мандрували, багато чи мало, аж ось у ялиннику їм смеркло, не видно, куди ступити, а були вони вже й голодні. Де ж його прихилитися? Що поїсти? Отут-то треба було неабиякого розуму!

Та яйце мало розуму на всіх. Послало воно півня на високу смереку, й той далеко в темнім лісі побачив світло та аж закукурікав на радощах. А яйце каже:

– Ну, лети ж тепер швиденько на те світло та й показуй нам дорогу, а ми підемо за тобою. І хай би там хоч і чорти жили, а мусять нам дати поїсти, мусять нас і переночувати.

От полетів півень, а за ним рушили всі, наче на своє добро. Знайшли вони в лісі хатку, ото там і світилося. Яйце сказало коневі, щоб той постукав у двері. Кінь постукав, аж виходить з хатки стара баба:

– А чого вам треба? Що ви тут шукаєте? Ану забирайтесь геть, бо мої хлопці як прийдуть додому, то вас усіх на порох зітруть!

– Еге, зітруть – не зітруть, ти про те не дбай, а дай нам, сімом приятелям, поїсти,– каже яйце.

– А бодай вам се та те! Для таких, хтозна-яких, з усього світу позбираних голодранців, немає в мене нічого,– розсердилась баба.

Тоді яйце звеліло волові, щоб узяв бабу на роги та й відніс до лісу. Віл так і зробив, укинув її в якусь яму та й назад прибіг.

От увійшли вони всі в хатку, аж бачать там стіл, накритий на сімох, а на столі – й печене, й варене! Бо там жило семеро розбійників, от баба їм і приготувала добрячу вечерю.

А ті розбійники вже й вертають, з галасом і криком, аж ліс тріщить.

Що тут робити? Добра порада багато вартує, яйце зараз-таки й дало раду. Півневі звеліло злетіти на горище на бантину, вола поставило в сінях, коня в хаті за дверима; індика послало на піч, качку під лавку, рака в глечик на столі, а само зарилося в попіл. Світло погасили. От розбійники підходять – бачать, що в хаті не світиться.

– Чи баба заснула, чи що? – балакають собі.

– А зараз побачимо що! Тільки ви тут трохи почекайте,– каже найстарший розбійник та й рушив у хату.

Ввіходить у сіни. Аж віл його взяв на роги та й кинув крізь відчинені двері в хату. А там з-за дверей кінь як бухне його копитом!

– Що воно за дідько? – розсердився розбійник.– Ось я тобі зараз присвічу під око! – Та й підскочив до печі жар роздмухати.
От розгорнув він попіл та й став дмухати, а жар і припік яйце. Тут воно як пчихне: пчих! – так і засипало йому очі й лице гарячим попелом.

Мов підстрелений, скочив він до глечика промити очі, та лиш Зачерпнув рукою, рак як схопить його клешнями за пальці.

Розбійник відсмикнув руку, перевернув глечика й наробив великого шуму. На той шум качка затріпотіла крилами та як закричить: ках, ках, ках! Індик на печі залопотів крилами, забив своїми лапами-лопатами й загургикав: гур-гар, гур-гар!

Тут кінь ще раз добряче вдарив розбійника по спині задніми ногами й витурив у сіни, а там його знов віл узяв на роги та й викинув аж надвір. А тут іще й півень на бантині як закричить: кукуріку, кукуріку!.. Побитий, прибіг переляканий розбійник до своїх.

– Ну, що там діється? – питають його.

– Ой лишенько, там щось страшне! Ледве хотів я увійти навшпиньках в хату, коли вони так мене туди й штовхнули поміж себе.

Я до печі роздмухати жар, щоб хоч побачити, що воно таке, коли тут – пчих! – стрілець мені просто в лице з-під комина, добре хоч очі цілі; простягнув я руку до глечика, щоб промити очі, аж там кравець трохи пальців ножицями не відтяв; а тут ткач з-під лавки як ужарить мене з маху човником та ще й кричить: так, так!

А пекар з печі як загримить на мене лопатами та все приказує: вдар, вдар! Коли це з-за дверей вискочив швець, бахнув мене щосили копилом та й витурив у сіни. А там шельма хлібороб узяв мене на залізні вила та й викинув з хати. Щастя моє, що не дався йому закинути мене на горище, до вже готової шибениці, де чекав на мене кат, гукаючи: «Куди, куди, сюди його, сюди!»

Не стали ж розбійники чекати, поки все те на них з хати вискочить, а ноги на плечі та відтіля, покинувши всю добро, що колись награбували.

А наші побратими – семеро добрих майстрів свого діла – посідали собі до столу. Їли, пили, гуляли, поки й годі сказали. Тоді вже кожен знов пішов своєю дорогою, та й не знаю, коли вони зійдуться докупи, щоб знову отаке втнути.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 14

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Словацькі народні казки”
Переклад – Д. Чередниченко
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: