TOU

Як Іджапа плакав за своїм конем

Африканські казки

Був в Іджапи білий кінь незвичайної краси. Коли він сидів на цьому коні, всі дивилися на нього із захопленням, і серце Іджапи наповнювалося гордістю і радістю. Замість того щоб працювати в полі, він роз’їжджав цілими днями на коні. Заїде до міста на ринкову площу і з насолодою слухає, як люди говорять про нього: «Важна, мабуть, персона!» А якщо опиниться в селі, скаче прямо до будинку вождя — чекає на урочисту зустріч. І кожного разу вожді влаштовували на честь Іджапи пишні бенкети, а потім укладали Іджапу спати на багате ліжко і вранці проводили з почестями. Ніколи ще Іджапі так добре не жилося.

Якось приїхав він до міста Васіма. Красується на коні перед мешканцями, а вони йойкають: не інакше як до них завітав важний багатий купець чи хоробрий воїн.

Дійшла звістка про появу незнайомця  до правителя міста.

Іджапу прийняли з належною пошаною, відвели до будинку для гостей, нагодували, а коли настала ніч, сказали:

— Спи спокійно. Ми подбаємо про твого коня.

Але Іджапа попросив:

— Нехай він лишиться тут, у будинку для гостей.

— Такого ще ніколи не було!

— Мій кінь для мене все одно, що рідний брат. Ми завжди спимо в одній кімнаті.

Залишився кінь зі своїм господарем. Серед ночі кінь раптом захрипів. Засвітив Іджапа світильник, підійшов до коня і побачив, що він мертвий.

— Мій кінь! Мій чудовий білий кінь помер! – Закричав він.

Прибігли люди.

— Не вбивайся так, — кажуть, — усі коні рано, чи пізно вмирають.

Але Іджапа волав так голосно, що зрештою розбудив самого правителя, і той прийшов довідатися, в чому річ.

— Та не голоси ти так! – сказав він Іджапі. — Я віддам тобі одного з моїх коней.

Трохи згодом привели прекрасного коня. Заспокоївся Іджапа, подякував правителю.

При світлі свічки Іджапа уважно розглядав нового коня і раптом голосно заголосив:

— Як я страждаю! Яка велика моя втрата!

Знову прибігли слуги, а за ними і вся родина правителя. Скільки не втішали Іджапу, він продовжував заливатись сльозами. Нарешті правитель запитав:

— Чому ти плачеш? Я ж тобі подарували нового коня, а він не гірший за старого.

— Як мені не плакати? – заперечив Іджапа. — Твій подарунок і справді чудовий. Так само чудовим був мій старий кінь. Як би він не помер, у мене було б цілих двоє коней. А тепер лише один. — І він заридав ще дужче. — Яке горе! Яке нещастя!

Не могли його втішити. Нарешті правитель сказав:

— Ну, якщо ти так сильно мучишся, я виконаю твоє бажання — подарую тобі ще одного коня. Тільки замовкни, все місто через тебе не спить.

Слуги привели ще одного коня, такого ж гарного, як і перший. Іджапа перестав кричати, подякував правителю за доброту. Усі розійшлися і знову полягали спати. Не спав лише Іджапа, все думав, яке щастя йому привалило — був один кінь, а тепер цілих два.

Тут погляд його впав на загиблого коня, і він знову заголосив:

— Яке горе! Яке нещастя!

Знову зібралися мешканці палацу.

— Хоч і велика твоя втрата, ти мусиш узяти себе в руки, — утішав Іджапу правитель. — На те ти чоловік. Не можна ж вічно сумувати за мертвим конем.

— Ніяк не можу вгамувати свою печаль, — зітхнув Іджапа. — Як погляну на коня, то згадаю, що всього кілька годин тому він був живий. Хіба втримаєш сльози? Якби він був живий, у мене зараз було б троє коней.

Імператор втомився, але звелів привести ще одного коня.

— Ну тепер ти щасливий? – Запитує. — У тебе цілих троє коней. Тож замовкни нарешті, а ми підемо спати.

Тільки всі заснули, Іджапа знову заволав:

— Яке горе! Яке нещастя!

Тоді правитель наказав слугам відібрати в Іджапи коней і виштовхати його в шию. І не стало в нього жодного коня. Пішов він пішки, як проста людина, і з ганьбою повернувся до рідного села. А виїжджав, як важна персона!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Африки, Австралии и Океании”
Упорядник – К. Поздняков
Видавництво: “Детская литература”
1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: