Як Хвостун хвоста позбувся

У Ясика-Карасика

Був собі кіт:

Не Мурлика,

Не Воркіт,

Не в чоботях —

Без чобіт…

Був сивенький кіт,

Кіт Хвостун,

Кіт-хвастун.

Невеличкий сам на зріст,

Але мав він довгий хвіст.

Як іде — хвостом дорогу мете:

Хвостуном його прозвали за те.

Дуже він хвостом пишався,

Задавався,

Вихвалявся:

— І пухнастий я,

І сивий,

І хвостатий,

І красивий!

Я — Хвостун! —

Всі прозвали задаваку,

Задаваку,

Вихваляку,—

Кіт-хвастун.

Хвостуна любив наш Ясик,

Хвостуна жалів Карасик.

Наче в казці, котик жив:

Тепло спав і смачно їв…

Та мишей він не ловив.

А зате Хвостун пухнатий

Добре вмів байдикувати.

Кожен день,

Цілий депь:

То сидить собі, як пень,

То лежить — відпочиває,

То обіда, то дрімає.

Розтовстів наш котик дуже

До мишей йому байдуже!..

Якось Ясик з ним гуляв

І таке йому сказав:

— Тато мій в цеху працює,

Мама все господарює,

Я ходжу у перший клас…

Тільки ти без діла в нас.

Годі байдики вже бить:

Ти берись мишей ловить!

А Хвостун: —

Мишей люблю! —

Мур-мур-мур!

Хочеш — зараз ізловлю! —

Мур-мур-мур!

Та прошу тебе одне —

Няв-няв-няв!

Ти в комору вкинь мене —

Няв-няв-няв!

Послухав наш Ясик таку його річ,

Узяв та й замкнув у коморі на ніч..

А на ранок,

А на ранок

Ясик лиш ступив на ґанок —

Кіт Хвостун йому навстріч:

– З добрим ранком, Ясику,

Ясику-Карасику,

Я трудився цілу ніч! —

Не дрімав,

Полював,

Двох мишей

Упіймав!

Подивися —

Двох!

Натомився —

Ох!..—

Ясик мовить: — Молодчина! —

І коту погладив спину…

Загордився наш хвастун:

— Я похвалений Хвостун!..—

І з усіх котячих ніг

До гусей у двір побіг.

— Гей, ви, гуси-гелготухи!

Хто не чув — нехай послуха:

Я аж двох мишей зловив!

Похвалив мене наш Ясик,

Похвалив мене Карасик,

Ще й погладив, як хвалив.

Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур!

Насміялись гуси з нього:

– Га-га-га!

Ні, не чули ми такого —

Га-га-га!

Так зведеш ти всіх мишей

Нанівець.

Молодчина ти у нас,

Молодець!..

А Хвостун ще дужче запишався.

До курей у курник він подався.

— Гей, ви, кури-цокотухи!

Хто не чув — нехай послуха:

Я аж двох мишей зловив!

Похвалив мене наш Ясик,

Похвалив мене Карасик,

Ще й погладив, як хвалив.

Мене й гуси похвалили,

І тепер скажу я сміло:

Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур! —

Насміялись кури з нього:

— Ко-ко-ко!

Ні, не чули ми такого —

Ко-ко-ко!

Так зведеш ти всіх мишей

Нанівець.

Молодчина ти у нас,

Молодець!

Підкрутив наш котик вуса:

«Ще й пташкам я похвалюся!»

І побіг він у садок

До пташок.

— Гей, ви, пташки-щебетухи!

Хто не чув — нехай послуха:

Я аж двох мишей зловив!

Похвалив мене наш Ясик,

Похвалив мене Карасик,

Ще й погладив, як хвалив.

Гуси й кури похвалили,

І тепер скажу я сміло:

Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур!

Солов’ї сміються з нього:

– Тьох-тьох-тьох!

— Ні, не чули ми такого —

Тьох-тьох-тьох!

Так зведеш ти всіх мишей

Наніведь.

Молодчина ти у нас,

Молодець!..

Знали всі уже в селі:

І дорослі,

І малі,

І шпаки,

І горобці,

І сусідські

Три вівці…

Всі хитали головами:

— Ой-йо-йой!

От Хвостун у нас герой,

Так герой!..

А «герой» так запишався,

Запишався і зазнався,

Що коли повечоріло

І комору знов закрили,—

Він уже не полював,

А лежав і міркував:

«Не простий вже я пустун

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур!

Буду я відпочивать! —

Інші хай мишей їдять,

Бо мені це не пристало —

Я люблю ковбаску, сало»…

Потягнувсь він, позіхнув

І на ящику заснув…

Тишком-нишком

Вийшла мишка

Із нори.

В шкряботушки

Ніс і вушка

Догори.

Чує мишка,

Бачить мишка:

Кіт ліг спать…

— Треба трішки,—

Каже мишка,—

Зачекать.

Хай засне він, хай задасть він

Хропака,—

Отоді вже кіт узна,

Хто я така!

Та й майнула,

Та й шугнула до нори…

Опівнічної темненької пори

Тишком-нишком

Вийшли мишки:

Тридцять три!

І тягли вони:

Нитки,

І шпагат,

І мотузки…

Хвостуна мерщій зв’язали,

Хвіст одгризли і забрали

До нори…

Кепські справи у кота,

Бо позбувся він хвоста!..

Кіт проснувся вранці рано:

Що таке? Ніяк не встане!

Став пручатись — та дарма…

— Ой-йо-йой! Хвоста нема!..

Тут прибігла

З хати

Мати,

Вихваляку рятувати,

А за нею Ясик,

Ясик-Карасик;

Розв’язали мотузки…

Кіт з комори навтіки!

Та спіткнувся і упав,

Ледве встав і почвалав…

Йде він, голову понурив..

Ну, а кури,

Ну, а кури,

Як побачили кота

Без хвоста,

Завели на всі лади:

— Куд-куди?

А за ними всі в селі:
І дорослі,

І малі,

І шпаки,

І горобці,
І сусідські

Три вівці:

— Так і треба хвастуну,-

Щоб не зазнавався!

Так і треба Хвостуну —

Без хвоста зостався!