Як коала шпиці купувала

Прийшла коала дл крамниці:
– Попрошу для плетіння шпиці.
– А сце, – нізвідки долина, –
смацного дайте кавуня,
оті какаові булульки
і евкаліптові смоктульки!

– Ні заперечує коала, –
Я тільки шпиці замовляла….
– А сце, – знов звідкись долина, –
Хутцій давайте кавуня,
Оті, мабуть смацні булульки
І евкаліптові смоктульки!

– Облиште ваші дивні жарти! –
Крамар буркоче. – Що давати?
– Не слухайте ви ті дурниці, –
– Коала каже дайте шпиці.
– Та не забудьте кавуня, –
Знов хтозна – звідки долина, –
А сце – какаові булульки
І евкаліптові смоктульки!…

Ішла коала із крамниці,
Несла у сумці гострі шпиці,
А ще таки несла вона,
Немов опецька, кавуна,
Смачні какаові бурульки
І евкаліптові смоктульки.

Уголос думала коала:
– І що воно таке гукало?
Бо ж не глуха я й не дурна, –
Я ж чула: «Дайте кавуня,
Оті какаові булульки,
І евкаліптові смоктульки!»

Аж гульк – із сумки живота
Неначе м’ячик виліта
ЇЇ мале коаленя:
– Мамусю, дайте кавуня,
Й оті какаові булульки
І евкаліптові смоктульки!