Як лисиця чесно сніданок заробила

Якось їхав господар у місто і зустрів на дорозі ведмедя. Ведмідь каже:

— Я тебе розірву.

— Не губи мене. Я тобі дам свиню.

— Ну добре. Але дивись! Щоб завтра мені свиня була!

Назавтра везе хазяйський наймит ведмедеві свиню і зустрів лисицю. Лисиця запитує:

—  Кого везеш?

Так, мовляв, і так, каже наймит.

— Дурень, — вигукнула лисиця, — таку жирну свиню ведмедеві, і ні за що ні про що!.. Даси мені курку з півнем — зроблю так, щоб свиня ведмедеві не дісталася. Як спитаю: «що в тебе на возі?» – Ти відповідай: “Пень дубовий”.

Гаразд. Пообіцяв наймит лисиці курку та півня.

І лисиця в ліс побігла.

Трохи згодом ведмідь тут як тут. Забрався на воза і радіє: свиня жирнюща! А тут лисиця з лісу вискакує:

— Гей, хлопче, кого везеш? Може ведмедя? Потрапить він мені в руки — до суду потягну…

А наймит їй у відповідь:

— Та ні, не ведмедя, це пень дубовий.

— А як пень, то чому він у тебе не прив’язаний? Впаде з воза і придушить когось.

Ведмідь, чуючи все це, тремтить і трясеться, як осиновий листок, і шепоче наймиту на вухо:

— В’яжи мене, в’яжи! Хай вона відчепиться.

Зв’язав наймит ведмедя.

А лисиця йому:

— Міцно прив’язав? Ану вдар сокирою по пневі, перевір, чи міцно тримають вузли?

Наймит взявся за сокиру. Ведмідь шепоче:

— Бий, бий, та тільки не насправді, не сильно.

Так його наймит і послухав! Як дасть сокирою по голові! – Ведмедю і капут.

А лисиця сіла поруч із наймитом і поїхала до хазяйського будинку. Хазяїн радий, що лисиця йому свиню врятувала, і будь ласка! — дав їй курку, дав півня. Їсть лисиця курятинку і примовляє:

— Уперше в житті чесно сніданок заробила.