ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Як лисиця сама себе перехитрила

Олена Кукуєвицька

Була у Лисички гарна скринька. Та ось ключик від неї давно кудись загубився. Викинути скриньку було шкода, так і припадала вона пилом на столі, без діла. Але одного разу хитрій Лисичці прийшла в голову така думка: а що, якщо цю скриньку комусь подарувати?

«Мені ця дрібниця ні до чого: знаю, що всередині нічого немає. Ключик ніяк не знайду, значить, нічого покласти туди не зможу. Подарую я цю скриньку Овечці. Вона, дурна, зрадіє, буде мене поважати і розповість всім, яка я добра!»

Прийшла Лисиця до Овечки зі скринькою і каже: «Овечка, я хочу зробити тобі подарунок. Ось поставиш ти цю скриньку  у себе вдома, і вона його прикрашатиме». Овечка так зраділа несподіваному подарунку! Адже всі люблять отримувати подарунки, чи не так? Вона стала дякувати Лисичці і обіцяла коли-небудь теж їй щось подарувати.

Задоволена своєю хитрістю Лисичка повернулася додому, а Овечка почала розглядати подаровану скриньку. Але вона була не така дурна, як думала Лисиця, і відразу помітила в скриньці отвір для ключика. «Цікаво, що там всередині?», – подумала Овечка.

Вона спробувала відкрити шкатулку, але, звичайно ж, у неї нічого не вийшло. «Віднесу я її Сороці», – вирішила Овечка. «Все ж таки у неї є гострий дзьоб, і їй буде легко відкрити замочок. Не те, що мені копитцем!»

Принесла овечка свій подарунок Сороці і попросила його відкрити. А Сорока теж була хитра. Вона каже Овечці: «Напевно, я зможу відкрити замочок дзьобом. Але чи не хочеш ти подарувати мені цю скриньку? Тобі все одно незручно в неї копитцями щось класти, а я буду складати в неї свої прикраси». «Гаразд, забирай», – сказала Овечка. «Дійсно, тобі від неї буде більше користі».

Сорока щиро була рада подарунку Овечки! У неї було багато красивих прикрас, які вона збиралася зберігати в новій скриньці. Але як не крутила вона своїм дзьобом в замковій щілині, відкрити все одно не вдавалося! Старалася вона так, що ніяких сил не залишилося. У цей час повз Сороки проходив Ведмідь. Він побачив скриньку, що лежала на землі і сороку біля неї . «А що це у тебе?», – з цікавістю запитав він Сороку. «Це Овечка зробила мені подарунок, але відкрити замок ніяк не виходить!».

«Так віддай цю скриньку мені», – став випрошувати Ведмідь. Я розгризу кришку своїми гострими зубами, і вона мені в господарстві згодиться. «Забирай», – легко погодилася Сорока, змучена відкриванням замку.

Поніс Ведмідь скриньку додому. А потім згадав, що Лисиця запросила його в гості на свій День народження, а подарунка для неї він не придумав. «От і буде подарунок – ця гарна скринька. Поставить і буде нею милуватися. А якщо захоче, то й відкрити спробує. Може, там є щось цікаве всередині? »

І пішов Ведмідь у гості до Лисички з таким подарунком. Як же здивувалася вона, коли знову побачила свою скриньку! Лисичка мріяла про інший подарунок на День народження – про красиве намисто, а натомість отримала свою стару скриньку. Виходить, що вона сама себе перехитрила.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 19

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: