ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Як ми дресирували Мурчика

Надя Рибальченко

Я давно вже мріяв про собаку. Про такого собі величезного дога або німецьку вівчарку, як у Юрка. Думав, як дресируватиму її, і вона вмітиме все на світі. Гавкати по команді чи танцювати.

А от моя мама собак не дуже любила, хоч якби я її не вмовляв. І одного разу несподівано для всіх вона принесла додому кошенятко. Воно мені не дуже сподобалося –худе, маленьке і кволе. Зовсім нічого не розуміє і тільки їсти просить! Що з нього виросте?
Та за кошеня вступились мама з Оксанкою, моєю молодшою сестрою. Ото тобі жінки! І тато, забувши про чоловічу солідарність, теж їх підтримав. Довелося його залишити!
Назвали ми кошеня Мурчиком, і зажили усі разом.

Спочатку Мурчик усього лякався, нявчав і ховався від усіх. А потім звик потихеньку і почав бешкетувати. Я й не думав, що він такий веселий!
Мурчик дуже любив стрибати на підвіконня, скидати звідти всі мамині горщики з квітами, потім дертися по шторі до самісінької стелі, а звідти стрибати на шафу, і дивитись, як мама все прибирає і лається.
Кумедний то він кумедний, але ж не собака! І чому котів взагалі можна навчити?

Якось забіг до мене Юрко, і стали ми з ним радитись стосовно Мурчика.
– Навчимо його нявчати по команді! – сказав Юрко. – Мурчик, голос!
Та Мурчик тільки кліпав своїми оченятами і нічогісінько не розумів.
– Мурчик, дай лапу! Мурчик, апорт! Мурчик, фас! – не вгамовувався Юрко.
– Мурчик – кіт! – засміялась Оксанка. – Нічого у вас не вийде!

Стали ми гадати, чому ж такому простому можна навчити Мурчика. В мене аж мозок ледь не закипів від такої кількості думок.
– Я придумав! – закричав Юрко. – Що у вас дома є такого смачнючого?
– Тато печива вчора купив з кокосовою крихтою, – відповів я, – а що?
– Не підходить! – відмахнувся Юрко і сам побіг на кухню до холодильника. – О, варена ковбаса! Це добре!
Він схопив палку вареної ковбаси і став розмахувати нею перед носом Мурчика, наче якоюсь шпагою.

Мурчик аж застрибав від щастя, побачивши ковбасу.
– О, як смачна ковбаса! – кричав Юрко. – Еге ж, Костику?
– Так! – підхопив я. – Смачна-пресмачна! Ням-ням!
І ми з Юрком почали стрибати з цією ковбасою по всій квартирі. Мурчик, як навіжений, бігав за нами.

Потім нам набридло стрибати, і Юрко притягнув з кухні табуретку. На табуретку він поклав шматочок вареної ковбаси, показавши її Мурчикові, і голосно сказав:
– Стрибай!
І Мурчик стрибнув! Злопав за мить ковбасу і став просити ще.
Юрко ще двічі наказував йому стрибати і давав за це ковбаси. Але в третій раз Юрко не поклав на табуретку ковбаси, і Мурчик це помітив.
– Стрибай! – наказав Юрко.

Мурчик дуже здивувався. Навіщо стрибати, якщо немає ковбаси?
– Стрибай, Мурчику, – попросив я.
Та Мурчик не захотів стрибати, доки не побачив, що Юрко поклав на табуретку ковбасу.

Так повторювалося кілька разів, поки не закінчилась ковбаса. От невдача!
– У нас ще котлети є! – раптом згадав я. – Він ще в нас пострибає!
– Ні, треба навчити його чомусь новому, – сказав Юрко, – мені ці стрибки набридли!
– Прикидатися мертвим?
– Точно! – погодився Юрко.
Мурчик не хотів прикидатися мертвим. Він дряпався, нявчав і відмовлявся лежати на підлозі. Тільки, коли отримав котлету, трохи заспокоївся. Почав облизуватися.

Потім він потроху звик, що якщо трохи полежить на підлозі, то отримає котлету, і тому не дуже опирався. Після четвертої котлети Мурчик чомусь гикнув і закрив очі.
– Що це з ним? – перелякався Юрко.
– Наївся! – відповів я, дивлячись на щасливого Мурчика.
– От лихо, – сказав Юрко, – і що нам тепер з ним робити?
– Чекати, коли він знов зголодніє, – пояснив я.
– І коли ж це буде?
– Завтра. А, може, і післязавтра. Стільки він ще ніколи не їв.

Юрко трохи похнюпився. Без Мурчика стало нудно. Та ми недовго сумували, і побігли собі на двір грати у футбол.
А Мурчик ще два дні так і пролежав. І чого ото було так наїдатися?

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 48

Поки немає оцінок...

4 коментарі
  • Артем
    01.05.2022 19:21

    Класне оповідання!

    14
    2
  • Надія
    06.05.2022 08:45

    Мені дуже сподобався твір, як на мене, він дуже гарний і від якихось моментів стає смішно!^^

    5
    2
  • пальок
    06.05.2022 19:07

    твір гарний дуже цікавий мені сподобалось що котикк Мурчик наївся так що ліх спати я і себе в голові придставила собі риженький або чорненький и дуже кумедний 🙂

    4
    1
  • Лиза
    23.05.2022 20:51

    твір гарний дуже цікавий мені сподобалось що котикк Мурчик наївся так що ліх спати я і себе в голові придставила собі риженький або чорненький и дуже кумедний

    0
    0
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: