<

Як Мишка млинці пекла

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

Одного разу прогулювалася Мишка лісом. Та й незчулася, як звечоріло. Зголодніла вона й думає:
−    Ось, зараз прибіжу додому, напечу млинчиків, та й поласую досхочу.
Радісним підстрибом домчала Мишка до своєї хатинки. Заглянула в комірчину й знайшла там лише яєчко та дрібку борошна.
−    Ой! – засмутилася Мишка. – Цього не вистачить! І лісова крамниця вже зачинена. А млинчиків таки хочеться!

Вийшла вона на вулицю. Дивиться, Білочка на гілці сидить, грибочки на зиму сушить.
−    Добрий вечір! – привіталася Мишка.
−     І тобі вечір добрий! – відказала Білочка.
−    Ось, хотіла в тебе спитати, чи не даси мені трішки борошна? А то лісова крамниця вже зачинена, а мені закортіло млинчиками повечеряти.
−    А чого ж не дати? Звісно, що дам! Чекай мене тут! – сказала Білочка і сховалася в дуплі.
А через хвилину вона вже знову сиділа на гілочці і протягувала Мишці пакуночок із борошном.
−    Дякую! – посміхнулася Мишка.
−    А знаєш, – сказала Білочка, – Я також полюбляю млинчики. Може пригостиш одненьким?
−    Аякже?! Ось, напечу й покличу тебе! – відповіла Мишка й сховалася в хатинці.

Але, щоб спекти млинці не вистачало ще молока й цукру.
−    Піду до Їжачка. В нього молочко має бути. А потім до бабусі Зайчихи. Вона онучок має, та й сама та ще ласунка. То певно, що в неї є цукор, – говорила сама до себе Мишка, біжучи лісом.

А ось, і хатинка Їжачка, під ялинкою. Сам він сидів на пеньочку й роздивлявся довкола.
−    Привіт, Їжаче! Що поробляєш? – спитала Мишка.
−    Та ось, сиджу, думаю, чим би смачненьким повечеряти.
−    А в тебе молоко є?
−    Є!
−    Давай його сюди!
−    Навіщо?
−    Я зараз напечу смачних млинців, а ти прийдеш, тай повечеряєш! Згода?
−    Згода!
Мишка взяла глечик з молоком, та й подалася лісовою стежечкою до Заячої хатинки.

Прибігши, вона заглянула у віконечко й погукала:
−    Добрий вечір, бабусю!
−    Добрий вечір, Мишко! – відказала  та, витираючи зі столу.
−    А як у вас справи?
−    Та ось, думаю, чим онучок годувати. Вони такі вередухи. Те не хочу, те не буду. От такі справи.
−    А у вас є цукор?
−    Є!
−     А чи не дасте й мені трішки? А я ось, напечу млинців. А ви прийдете зі своїми онучками, та й повечеряєте!
−    Онучки! Підемо в гості до Мишки млинчиками вечеряти?
−    Підемо! Підемо! – запищали онучки.
−    А млинчики будуть смачні-смачнющі! Пухкенькі, м’якенькі, солоденькі! – прибалакувала бабуся, насипаючи Мишці цукор.
Мишка гарненько подякувала їй, та й подалася додому.

Дорогою вона минула й Лисячу нірку й подумала:
−    От було б добре завітати ще й до Лисички. Та й попросити в неї полуничного варення до млинчиків! Але ні! Не піду. Хтозна,  який в Лисички настрій. Ще розсердиться. А то вже буде геть кепсько!

Ось, так роздумуючи, вона прибігла додому, та й взялася до роботи. Замісила тісто, й нумо млинчики смажити!
Незабаром пахощі розійшлися на весь ліс!
Почула це Білочка. Стриб-скік з дерева, і вже у Мишки в хатинці. Сіла. Чекає, коли млинчики допечуться.
Аж тут і Їжачок на пеньочку принюхався. Так і є! Пахне млинцями!  Зіскочив він з пеньочка, та й хаміль-хаміль  до Мишачої хатинки.
А Зайченята, що гралися у дворі, поворушивши носиками, одразу зрозуміли – годі чекати, пора йти в гості. Вони покликали бабусю і разом вирушили до лісової галявини, де жила Мишка.

А в іншому куточку лісу, у своїй хатинці сиділа Лисичка й чепурилася перед дзеркалом, заплітаючи коси. Ось, і до неї долинули пахощі через віконце.
−    Чим це так гарно пахне? Здається млинцями! – сказала, облизнувшись Лисичка. – Треба дізнатись, хто ж це в лісі на ніч млинці пече?
Вона дістала з комори скляночку полуничного варення й вийшла на вулицю. Принюхалася, й пішла в напрямку, звідки линув запах. Ось, так дійшла вона до Мишачої хатинки.
Зазирнула у віконечко. Так і є! Мишка млинці пече, а за столом вже й гості зібралися.
−    Тук! Тук! – постукала Лисичка.
−    Ой! – скрикнула Мишка, вийшовши на поріг.
−    Добрий вечір, Мишко! Вибач, що без запрошення! Я бачу, ти млинчики печеш?
−    Так, – відповіла Мишка.
−    А можна й мені скуштувати? Я й варення з собою принесла. Полуничне. Ой смачно буде!
−    Та, звісно, що можна! Заходь. Ти якраз вчасно. Млинці вже готові. Зараз будемо вечеряти.

Посідали усі за стіл. Та й давай млинці наминати, варенням смакувати, чаєм запивати!
Ох і смачні ж були млинці!
Всі наїлися, Мишці гарненько подякували, й ще довго тішилися, яка ж то Мишка вправна господиня!

 

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 61

Поки немає оцінок...

1 Коментар
  • Анонім
    20.09.2021 21:48

    СУПЕР КАЗКА

Залишити коментар