Як на землі встановилися день і ніч

Колись над землею панувала темрява, світла не було взагалі. Тоді на землі жили лише сім великих духів – натів. Так було багато років. Першими на землі з’явилися птахи. Їм доводилося добувати собі їжу в повній темряві, і це було дуже незручно. Великі духи – нати вирішили полегшити їхнє життя. Вони створили сонце.
Тепер на землі стало ясно, і птахи дуже раділи цьому. Але минув час, і радість птахів поступово згасла. Сонце світило постійно, не знаючи відпочинку. От і птахи без відпочинку літали у пошуках їжі, і дуже втомлювалися. Тоді птахи звернулися до великих натів та попросили дати відпочинок сонцю, щоб і мешканці землі змогли відпочити.

Один із семи великих натів подумав так: щоб птахи могли літати і відпочивати, сонце має світити не весь час, нехай воно іноді ховається. Але скільки воно має світити і скільки часу ховатися, великий нат не знав. І він захотів порадитись з птахами.
На пораду до великого ната злетілися всі птахи, що жили тоді на землі. Птахів було багато, і  порад виявилося багато. Довго сперечалися і все не могли домовитися. Тоді величезний птах із сірим пір’ям, якого звали Чита, сказав: нехай сонце світить, поки птахи голодні. А як насититься, нехай воно відпочиває. Всі птахи погодилися з ним і розповіли про це великому нату.
З того часу і до наших днів доба поділяється на день і ніч. А птахи були такі вдячні величезній Читі, що від радості ляскали її своїми крилами, скупчилися навколо неї і терлися об її тіло. Великий птах від цих ласк ставав все меншим і меншим і нарешті став таким маленьким, як горобець.

З того часу птах на ім’я Чита став найшановнішим серед усіх інших птахів. Щоб віддячити птахам за їхню любов, він дбає про них і криком попереджає про небезпеку. Люди теж звернули увагу на крик цього птаха. За його криком вони визначають, чи можна йти дорогою чи ні. Якщо птах кричить ліворуч від подорожнього, значить, він іде невірною дорогою. Якщо ж він кричить праворуч, значить, мандрівник вибрав правильний шлях.