<

Як ослик вчився поважати старших

Казки Михайла Пляцковського

Ішов дорогою ослик Алфавіт. Ішов і плакав. Зустріло його козеня Мармеладик і питає:

— Чого ти плачеш? Може, тебе образили?

– Ні. Ніхто мене не ображав

–  У чому ж справа?

— Бабуся прогнала мене з дому і сказала, щоб я не повертався, поки не навчуся… поважати… старших… А як я можу навчитися, якщо ніде немає такої школи?

— Витри сльози, ослику. Я тобі допоможу.

— Правда, допоможеш?

— Правда, допоможу. Ти маєш запам’ятати кілька правил. У тебе гарна пам’ять?

–  Не скаржуся!

– От і чудово! Значить, запам’ятай: старшим треба поступатися дорогою, пропускати їх уперед, ввічливо розмовляти з ними, не пащекувати, не сперечатись, не поплескувати по спині, як рівних, а найголовніше — не забувати прислухатися до їхніх порад…

– Ой, скільки правил! І як ти зміг їх усі запам’ятати?

— Я виховане козеня, от і все.

— А я, на твою думку, невихований ослик, так?

— Нічого такого я, здається, не говорив, — зніяковів Мармеладик. — Однак мені час. І він швидко розпрощався з осликом, щоб не посваритися. Наздогнав ослик Алфавіт дорогою старенького коня Тпру, навантаженого різними покупками, і думає: «Зараз перевірю, чи навчило мене козеня старших поважати…»

Зрівнявся ослик з конем і каже:

— Здрастуйте, коню Тпру! Не бійтеся, я буду ввічливим. І поплескувати по спині не буду.

–  А ще що? — усміхнулася стара Тпру.

— А ще я вас уперед пропускати постараюся. А ще якщо ви раптом мені щось порадите, то я послухаюсь.

–  Прекрасно! – Похвалила Тпру. — Але навіщо ти мені про все це кажеш?

— Бачите, бабуся прогнала мене з дому і сказала, щоб я не повертався, поки не навчуся поважати старших. Як ви вважаєте, я вже навчився?

— Майже навчився. І я сама скажу про це твоїй бабусі. Але хочеш, я дам тобі все ж таки одну пораду?

— Звичайно, хочу! — Наступного разу, коли зустрінеш літнього коня, навантаженого різними покупками, ти допоможи йому їх нести. Добре?

– Обов’язково! – пообіцяв ослик. А потім трохи подумав і додав: — А можна, я зараз вам допоможу?

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар