<

Як слоненя зустріло мишеня

Казки Марії Солтис-Смирнової

Маленький слоник жив з мамою.
Як і всі малюки він любив гуляти та гратись.
А ще він любив казки, котрі кожного вечора йому розповідала мамуся.
Мама говорила малюкові, що слони бояться мишей, і в його уяві вимальовувався великий та грізний звір.
На жаль, у місцевості, де вони жили інших звіряток було мало, тому слоненяткові часто доводилось гратися самому. Він завжди знаходив собі заняття, щоб весело провести час: то бігав за метеликами і птахами, то спостерігав за ящірками, а то просто дивився, як пливуть небом хмарки і на що вони схожі.
Одного дня слоненятко зайшло трохи далі ніж завжди, так весело було бігати за птахами.
Потім він помітив яскравого метелика і захотів його ближче роздивитися.
— Ти ледь на мене не наступив! — почулось з-під ноги слоненятка.
— Вибач, ми такий маленький, я не помітив, — відповів слоник.
— Треба дивитися під ноги, — не вгамовувалась крихітка.
— Я просто задивився на того метелика, — показало слоненя в сторону барвистої істоти з крильцями.
— Ой, який гарний, — захоплено пропищав малюк біля ноги слоника, — я теж хочу ближче його роздивитись.
— Тоді вилазь мені на хобот, буде зручніше.
— Дякую, друже.
— А ти хто? — спитало слоненя.
— Я мишеня Хвостик, –відповіла крихітка.
— Не розумію, і чого я повинен тебе боятися? — хитало головою слоненя, — адже ти таке маленьке.
— А ти не бійся, ходімо дивитися метелика, — відказало мишеня.
— До речі, мене звати Сіренький, будемо друзями, — запропонував слоник.
З того часу розпочалась дивна дружба слоненятка і мишенятка.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок...

1 Коментар
Залишити коментар