TOU

Як тролиха прала королівську білизну

Казки Ельзи Бесков

– Я бідна жінка, – жалібно сказала вона, – живу з сином у лісовій хатинці, годуватись нам нічим. Чи не дасте мені, милостива пані, білизну випрати?

Сталося так , що у пастора якраз у цю пору була сила-силенна клопоту – чекали гостей здалеку, треба було в будинку прибратися, варити пиво, смажити і пекти, і пасторша просто не знала, як упоратися з великим пранням цього тижня. Тут же вирішили, що бідна жінка випере білизну і що пасторша сама призначить плату, коли отримає білизну і подивиться, чи добре вона випрана і чи ніде не порвана.

Тролиха, ніг під собою не чуючи від радості, повернулася додому, а наступного ранку, поки ще не розвиднілося, привезла з сином на пасторську садибу випрану білизну на старому візку, який вони знайшли в сараї біля будинку старого.

Завдяки тролиному порошку прання вдалося на славу, і пасторша сильно здивувалася, отримавши так швидко всю свою білизну, білу та суху. Така прачка була просто знахідкою! І як дешево брала за прання! Господиня сама призначила ціну – стара не вміла рахувати, і була, мабуть, рада будь-яким грошам.

Пасторша розповіла про таку вигідну прачку жінці поліцейського, продавщиці з крамниці  та всім знайомим господиням і незабаром у тролихи від замовлень відбою не було.

Веселі дні настали для тролів. Кавник стояв на вогні цілими днями, а на пательні шипіла свинина.

Та й турбуватися тролисі сильно не доводилося. Треба було лише налити води в казан, кинути в нього чарівний тролиний пральний порошок та розвести вогонь. Варто було тільки покласти білизну в казан, як вона в ту ж мить ставала білішою від снігу, її одразу витягали і вішали на просушування. Тролисі навіть полоскати її не треба було! Якщо погода не підходила для сушіння, тролиха махала раз-другий своїм фартухом, що залишився в неї з давніх-давен серед небагатьох інших чарівних речей , і звідки не візьмись піднімався теплий вітер, і через кілька годин білизна ставала сухою. Вони так розбагатіли, що обзавелися і конем і візком – возити білизну, а Друлле купив собі зелену краватку в червоні цятки.

Сталося так, що король наказав побудувати палац у лісі, щоб слабка здоров’ям королева дихала чудовим лісовим повітрям, і, як настало літо, королева поселилася в ньому з крихіткою принцесою, якій було всього кілька місяців. В один прекрасний день пасторшу відвідала гофмейстерша, і господиня завела мова про стару з сином, мовляв, вони трохи потворні на вигляд, нелюдимі і до смішного бояться собак, але перуть білизну швидко і до того добре і дешево, що тепер вдома затівати прання зовсім ні до чого.

Гофмейстершу слова пасторші дуже зацікавили, адже вона вела все господарство короля, для цього їй на весь рік видавали гроші, і їй, ясна річ, хотілося заощадити з них якнайбільше для себе. І коли пасторша запевнила її, що цій дивовижній пралі можна довірити найкращу, найтоншу білизну, що вона її не порве і не зіпсує, гофмейстерша милостиво заявила, що і вона згодна дати бідній жінці заробити.

Можна уявити собі, як здивувалися тролі, коли їм наказали з’явитися до палацу. Молодий троль зовсім не зрадів, адже він боявся королівських мисливських собак, але робити було нічого, він одягнув нову краватку в цяточки, насунув шапку глибше на чорні косматі брови і поїхав до палацу своїм візком, а потім щасливо, без будь-яких пригод, повернувся з королівською білизною.

Коли тролиха побачила гарненькі маленькі сукні принцеси, вона мало не збожеволіла від захоплення. Ніколи раніше вона не бачила таких миленьких крихітних шовкових пелюшок, таких маленьких вишитих повзунків і сорочок! Вона довго стояла, повісивши одяг маленької принцеси на свій довгий гачкуватий палець, а потім покликала сина, щоб він прийшов помилуватися, але син у таких речах мало розбирався.

– Послухай, Друлле, такий крихітний одяг і твоїй дитині треба буде носити, ну, коли ти одружишся, – сказала тролиха, штовхнувши сина в бік.

– Тві, – вигукнув із гіркою іронією син, – такий одяг якраз для троленят!

– Невже ти збираєшся шукати наречену з нашої породи, – заволала тролиха. – Ми ж тепер майже справжні люди. Ні, у тебе буде гарна дружина із золотим волоссям, і діти у вас народяться світловолосі та кучеряві! Баю-бай, баю-бай, – проскрипіла стара, колисаючи білизну принцеси, неначе немовля.

– Ой, не вигадуйте, матінко, – сердито прошипів молодий троль і штовхнув лапою бочку з водою, – хто це захоче взяти мене за чоловіка?

Але коли тролиха задумала щось, це міцно засіло в неї в голові, і вона заховала кілька маленьких суконь принцеси у свою скриню.

– Ти їм відведи очі, як тільки вони перевірятимуть білизну, – звеліла вона синові, коли він зібрався везти назад королівську білизну, – адже хоч трохи тролиної кмітливості в тебе, мабуть, ще залишилося.

І молодому тролю довелося повторити заклинання, яке він мав пробурмотіти, коли гофмейстерша прийматиме білизну.

І все йшло добре. Щотижня син тролихи їздив за брудною білизною до палацу, і щоразу його мати приховувала щось із крихітного одягу принцеси. Коли випрану білизну повертали, гофмейстерша нічого не помічала.

Так минуло кілька тижнів, але ось няня принцеси заявила гофмейстерші, що дорогі маленькі сукні принцеси стали якимось дивним чином пропадати. Видно, їх крав хтось із палацової обслуги, адже прачка повертали все у повному порядку.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Девочка с цветущими волосами“

Эльза Бесков

Сборник – “Сказки скандинавских писателей”

Видаництво: “Лениздат“, 1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: