TOU

Як тролиха прала королівську білизну

Казки Ельзи Бесков

Поклала сукню в скриню і зачинила віко. Вона чула про те, що в палаці піднялася метушня через зниклий одяг принцеси, і тепер не сміла залишити у себе декілька суконь відразу, але цю, найкрасивішу, не могла не приховати.

Молодий троль поїхав, і невдовзі повернулася Інга.

– Послухай, моя люба, – сказала стара, зворушливо схиливши голову набік, – правда, з вас із Друлле вийшла б гарна парочка?

І, побачивши, як злякалася Інга, швидко продовжувала:

– Іди сюди, подивись на те, що я тобі покажу.

З таємничим виглядом вона підняла віко скрині, вирішивши, що вже тепер дівчина стане поступливішою.

– Чи бачила ти колись таку красу? Ось вийдеш за Друлле, і твоя малеча носитиме ці сукні!

– Та це ж одяг принцеси! – перелякано закричала дівчина.

– Ну то й що з того! – Відповідала задоволена стара – Якраз підійде твоїм дітям.

– Та хіба ви не розумієте, матінко, що їх не можна брати, вони ж крадені!

– Крадені! – розлютилася стара. – Люди вигадали такі дивні слова! Треба брати те, що саме йде до рук.

– Та невже ви не знаєте, що красти погано? – з жахом запитала Інга.

– І чути не хочу, – прошипіла стара і, метнувши на дівчину злий погляд, вирвала у неї з рук сукні і шпурнула їх назад у скриню. Від цього стрімкого і сильного поруху підв’язаний хвіст вислизнув, і коли тролиха нахилилася над скринею, дівчина помітила його. Скам’янівши від страху, Інга опустилася на лаву. А стара зі злістю грюкнула віком скрині і пішла до дверей, тягнучи за собою хвіст.

– Та дивись, щоб кава була готова, коли я повернуся! – обернулася вона у дверях. – Нема в мене часу сперечатися з тобою, прати треба.

Як тільки стара пішла, Інга вислизнула з дому і побігла до лісу. Геть, геть, подалі від тролів! – схлипувала вона. Як тільки вона могла жити з ними так довго! Вона вся тремтіла від страху. І тут знову зустрівся їй молодий мисливець, який самотньо, блукав лісом, після того, як Інга покинула його. Дівчина кинулася до хлопця, вся тремтячи, схилила голову йому на плече, бурмочучи щось про страшних тролів. Він вихопив меч і спитав, де вона бачила цих тролів.

– Ні, ні, не роби їм нічого поганого, – схаменулась вона. — Вони пошкодували мене і були добрі до мене.

Тоді він знову запропонував відвести її до своєї матінки, і цього разу вона погодилася, бо дуже втомилася. Мати молодого мисливця була жінка розумна та добра. Вона відразу зрозуміла, що Інгу треба заспокоїти, і ні про що її не розпитуючи, поклала її в ліжко і почала доглядати дівчину, як свою дочку.

Тим часом син тролихи їхав до палацу в похмурому настрої, молодий мисливець не виходив у нього з голови, і коли перераховували білизну, він забув пробурмотіти чарівне закляття. Він лише тоді прокинувся від своїх сумних думок, коли гофмейстерша сердито запитала, куди поділося ошатне плаття принцеси.

– Не вистачає? – Запитав він, намагаючись пригладити свої патли. – Та я, мабуть, забув його, доведеться їхати за ним додому.

Коли молодий троль повернувся додому, то не застав там ні Інги, ні старої тролихи. Він відкрив скриню і почав ритися в ній.

– Хто їх знає, – пробурмотів троль, – якої там дрібниці вони не дорахувалися з усієї цієї купи! Мабуть, про всяк випадок, треба взяти декілька штук – і таких і сяких.

І він вибрав кілька маленьких кофтин і суконь і подався назад до палацу. Увійшовши в королівську кухню, він дістав одну сукню.

– Цього не вистачає? – спитав він, і коли кухарка з подивом дивилася на нього, витяг навмання ще кілька суконь. – Може, якась із цих? Тут кухарка подала непомітно знак кухарю, щоб той покликав гофмейстершу, яка негайно з’явилася на кухню. Троль нічого не помічав, доки на його плече не опустилася важка рука. Це приспіла охорона, щоб схопити злодія і посадити у тюремну вежу. Тут тільки троль зрозумів, що він попався. Розлютившись, він штовхнув одного вартового, ударив кулаком іншого – так, що той відлетів убік, потім стрибнув на візок і покотив так швидко, що тільки іскри летіли з-під кінських копит. Перш ніж сторожа схаменулась і кинулася наздоганяти його, він уже зник з поля зору, і коли вершники прискакали до хатини на березі озера, вона була порожня, тільки похилені двері рипіли, розгойдуючись на іржавих петлях, а на мотузку висіла суха білизна.

Тим часом у палаці згадали про бідну дівчину, яку вигнали нізащо ні про що. Королева розкаялася у своїй жорстокості і веліла знайти її. Вона дуже зраділа, коли мисливець сказав, що знає, де знаходиться Інга. Королева тут же наказала йому сідлати коня і скакати за нею. Дізнавшись, що злодія знайшли і що троль з тролихою зникли, Інга від радості відразу одужала і поспішила вирушити разом із мисливцем до палацу.

Королева зустріла її з розкритими обіймами і веліла дівчині розповісти про все, що з нею сталося. Вислухавши Інгу, вона сказала:

– Я думала взяти тебе з собою в місто та вивчити на придворну даму. Але ти, мабуть, хочеш вийти заміж за мого мисливця? Вибирай сама.

І дівчина відповіла, що набагато більше хоче вийти за мисливця. Тоді королева призначила його лісничим і наказала побудувати для них затишний будиночок на березі лісового озера. А хатинку тролів зрівняли із землею.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Девочка с цветущими волосами“

Эльза Бесков

Сборник – “Сказки скандинавских писателей”

Видаництво: “Лениздат“, 1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: