TOU

Як ведмедя розбудить?

Вірші Дмитра Павличко

Ніч. У лісі кожен звір

Спати йде на власний двір.

Спить маленьке Козеня,

Що награлося за дня.

 

Олень спить, і спить Борсук.

Але раптом… що за звук?

А! Це Ведмедило спить,

Ніби трактор гаркотить.

 

Будиться, встає звірня —

Той — з-під моху, той — з-під пня.

Той, прокинувшись, зітха,

Той спросоння позіха.

 

Той, кому вже храп допік,

Шле Ведмедю кольку в бік!

Заєць бідний аж поблід,

Бо Ведмідь йому сусід.

 

Він хропе, а Зайців дім

Ніби валиться при тім.

Аж трясе Зайчиська лють,

Бо не може він заснуть.

 

Кида й він крутим слівцем,

Та під ковдрою, тихцем,

Щоб не чув якийсь там біс

Та Ведмедю не доніс.

 

Горопашний боягуз

Одне вухо в’яже в гудз,

В друге — ясік* запиха.

Щоб душа була глуха.

 

Натяга на себе він

Сім подушок, п’ять перин,

Зверху ще й матрац кладе,

Сам улігшись на тверде.

 

Та від храпу ліс шумить—

Спати не дає Ведмідь!

Скочив Заєць на ослін,

«Що робить?»— міркує він.

 

Рада є на це одна—

Розбудити хропуна.

Та самому страшно йти —

Хто б це міг допомогти?..

 

Тільки Рись! Вона міцна

І відважна звірина.

Заєць — в Рисі. Так і так.

Все розказує бідак.

 

Просить на усі лади —

Йди й Ведмедя розбуди!

— Не піду я,— каже Рись,—

Потім ще і з ним борись

 

Та кусайся цілу ніч,

Адже він за таку річ

Лютий буде, як дракон,—

Та й мене вже хилить сон…

 

Ось до Вовка ти б зайшов,—

Той поможе. Будь здоров!..

Заєць у Вовчиська вже,

Просить, вухами стриже.

 

— Так і так. Хропе той сплюх.

Вже від нього я оглух.

Так хропе, немов паси

З мене він дере,— спаси!

 

— Чи ти хочеш,— каже Вовк, —

Щоб Ведмідь мене затовк?

Гнів бере таких персон,

Як від них прогнати сон.

 

Краще тихо будь, як миш,

Потерпи, а вдень поспиш.

Заєць думає: «Овва!

В Лиса мудра голова.

 

Ось до нього я піду,

Лис порадить на біду».

Він — у Лиса: — Так і так,

Ти найбільший наш хитрак,

 

Вирятуй мене з біди —

Ведмедила розбуди!

— Чи ти хочеш,— каже Лис,—

Щоб Ведмідь мене розтис?

 

Чи ти дурень, чи мудрець,

Схопить в лапи — і кінець!

Заєць каже: — Ти піди

Лагідно його збуди.

 

Не штовхай і не кричи,

В лаписько полоскочи

Або пісню заспівай.

Щось придумай, ти ж—мудрай.

 

— Видно,— сумно каже Лис,—

Що й у тебе ум заблис.

Чом же не співаєш сам,

Тільки ходиш там і сям?

 

Чом не полоскочеш лап,—

На безсоння ти ж заслаб!

Думай, як не можеш спать,

Полічи до двадцять п’ять,

 

То й заснеться, друже мій,

Йди додому й не дурій!

Вже додому йде Зайча,

Втім, Мурашку зустріче.

 

Що це, Зайчику, тобі?

Бачу я, що ти в журбі.

Ах, мені немилий світ,

Розхропівся мій сусід.

Спати зовсім не дає,—

Каже Заєць все, як є.

А Мурашка: — Розбудить

Я Ведмедя можу вмить!

 

Заєць дума: «Ой ля-ля!

Хвальковите це маля».

Та бере його мерщій,

Садовить на хвостик свій.

 

І несе до тих воріт,

Де живе Ведмедів рід.

Храп гуде, немов гроза,

В двір Мурашечка вліза…

 

Заєць дума: «Що буде?..»

За парканом став і жде.

А Мурашечка — в замок —

Та до хати… Звір замовк.

 

Тиша! Потім лютий рев —

Аж летять листки з дерев!

Знову тиша. Зайчик рад.

Йде Мурашечка назад.

 

Крізь штахетиння рідке

Бачить Заєць ще й таке:

На одній нозі Ведмідь

То плигає, то стоїть.

 

Щось із вуха витряса,

З гніву сам себе куса.

Заєць думає: «Ого!

Ти шукай всю ніч того,

Хто у вусі був твоїм,

А ми спатоньки ходім!»

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Плесо ”
Збірка
Дмитро Павличко
Видавництво: “Каменяр”
М. Львів, 1984 р.

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: