TOU

Як Віра і Анфіса до поліклініки ходили

Казки Едуарда Успенського

– От і все. Можете йти.

А тато відповідає:

– Не можемо. Тому що нашу Анфісу від вашої пальми можна лише бульдозером відірвати.

– Що ж нам робити? — запитує головний лікар.

— Не знаю, — каже тато. — Прийдеться або нам з Анфісою, або вам з пальмою розлучатися.

Лікарі всі разом стали кружка, і почали думати.

— Треба взяти мавпочку — запропонував рентгенівський лікар. — Вона за сторожа буде вночі.

— Ми їй пошиємо білий халат. І вона нам допомагатиме! – сказав лікар-педіатр.

– Так, – зауважив головний лікар. — Вона схопить у вас шприц з уколом, і ми всі за нею по всіх сходах і горищах бігатимемо. А потім вона з цим шприцом на якогось тата з фіранки стрибне. А якщо вона з цим шприцом у якийсь клас забіжить чи дитячий садок, та ще й у білому халаті!

— Якщо вона в білому халаті, зі шприцем, просто вулицею пройдеться, всі наші старенькі й перехожі вмить на деревах опиняться, — сказав тато. — Віддайте нашій мавпочці вашу пальму.

У цей час бабуся Лариса Леонідівна до поліклініки прийшла. Вона чекала, чекала на Віру та Анфісу. Їх не було. Вона занепокоїлася. І одразу сказала головному лікареві:

— Якщо ви заберете мавпочку, я теж у вас залишуся. Я без Анфіси жити не можу.

— От і добре, — каже головний лікар. – Це все вирішує. Нам якраз санітарка потрібна. Ось вам авторучка, пишіть заяву.

Тільки дивиться – авторучки немає.

— Нічого, — каже він. — Я зараз кабінет відчиню, у мене там є ще одна.

Тільки дивиться – ключа немає. Тато йому пояснює:

— Нічого ви не відчинете, ваші ключики-авторучки давно вже у нашої мавпочки за щокою.

Він відкрив Анфісі рота і звичним рухом звідти витягнув авторучку, ключ від кабінету головного лікаря, ключ від кабінету, де рентген стоїть, круглу печатку для довідок, кругле дзеркальце лікаря вухо-горло-носа і свою запальничку.

Як лікарі все це побачили, вони сказали:

— У нас своїх неприємностей вистачає, щоб у нас ще печатки пропадали! Забирайте вашу мавпочку з нашою пальмою. Ми собі нову посадимо. У нас головний лікар щороку в Африку їздить. Він насіння привезе.

Тато та лікар-рентгенолог підняли пальму разом з Анфісою і в візок поставили. Так пальма у візку й поїхала. Коли мама побачила пальму, вона сказала:

— За моїми ботанічними даними, ця пальма називається Нефролепіс широколистий оксамитовий. І росте вона переважно навесні по одному метру за місяць. Невдовзі вона нагору проросте до сусідів. І буде у нас Нефролепіс багатоповерховий. Буде наша Анфіса по цій пальмі по всіх квартирах і поверхах лазити. Сідайте обідати, оселедцева луска давно на столі.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
Общее собрание

Том 9
Едуард Успенський

Видавництво: “Комета

1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: